Буцатися, -даюся, -єшся, сов. в. буцнутися, -нуся, -нешся, гл. Ударяться, удариться, столкнуться лбами. Буцнулись так. що аж в обидвох ґулі на лобах понабігали.
Докі́р, -ко́ру, м. Укоръ, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір.
Зобати, -ба́ю, -єш, гл. = дзюбати. Калину зобає, тяженько здихає.
Квок! I меж. = кво. Ходить квочка коло кілочка та все квок, квок!
Отчизна, -ни, ж.
1) = батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади.
2) Отечество, отчизна, родина. Хоч би ти... для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою.
Пазуха, -хи, ж. 1) Пазуха. Не грій гадюку в пазусі, бо вкусить. А воно, як янголятко, нічого не знає, маленькими ручицями пазухи шукає. 2) Cм. ґельґів, сокира. 3) На большой лодкѣ, называемой дуб — помѣщеніе для пассажировъ и груза. Ум. пазушка. Нарвали повнісінькі пазушки огірків.
Переколошкати, -каю, -єш, гл. Перепугать, привести въ смятеніе.
Потерманитися, -нюся, -нишся, гл. Оббиться, обтрепаться. Колеса ся потерманили, треба одмінити колеса.
Цятований, -а, -е. = цяткований.
Шептуня, -ні, ж. Знахарка, пришептывающая.