Діжа́, -жі́, ж. 1) Квашня, кадка, въ которой приготовляютъ тѣсто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Питай, чи діжу замісить. Діжу́ виробля́ти. Валять хлѣбы. 2) Круглая ямка въ землѣ, вырываемая среди другихъ меньшихъ при дѣтской игрѣ въ місяць. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить.
Запалахкоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. О пламени: запылать сильно. Сухих дрів наклав, ти як запалахкотіло в грубі. Борода над свічкою запалахкотіла. І в очах стома́ свічками запалахкотіло.
Латка, -ки, ж.
1) Ум. отъ лата.
2) Дѣтская игра, въ которой играющій бьетъ ладонью по спинѣ сосѣда и убѣгаетъ, а ударенный долженъ кому-либо передать ударъ (латку).
Люба́нка, -ки, ж. Возлюбленная. Ум. люба́ночка.
Порохнявий, -а, -е. = порохнавий. Церква стара, аж поросла, аж порохнява.
Скука, -ки, ж. Скука. Тобі од скуки тілько ловити мух.
Товстоногий, -а, -е. Съ толстыми ногами. Ведмідь товстоногий.
Черешенька, -ки, ж. Ум. отъ черешня.
Чорен, -рна, -не Сокращ. форма отъ чорний. Ох летить ворон да летить чорен.
Чубелів, -лова, м. Родъ стоячаго боченка для пива.
