Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гладій
гладісінький
гладісінько
гладкий
гладкість
гладко
гладуля
гладун
гладунець
гладунка
гладуха
гладуш
гладущик
гладчати
гладше
гладший
гладючий
глажанка
глаза
глазки
глаїти
глас
гласити
гласний
гластівка
глевкий
глевко
глевтюк
глевтяк
глевтякуватий
гледіти
гледітися
глей
глейкий
глейовина
глейок
глек
глекопар
глембеї
глечатко
глечик
глеюватий
глиб
глибати
глибень
глибина
глибінь
глибка
глибокий
глибокість
глибоко
глибоч
глибоченний
глибочень
глибоченький
глибоченько
глибочиня
глибшати
глибше
глибший
глива
гливий
глидати
глижа
глижка
глизявий
глимання
глимати
глимнути
глина
глинець
глинина
глинище
глинка
глинути
глиняний
глиняник
глинянка
глинястий
глип!
глипання
глипати
глипіти
глипнути
глист
глиста
глистник
глистюк
глистяк
глистянка
глитай
глитання
глитати
глитнути
глицарня
глицарь
глиця
гличка
гліг
глід
гліт
глітно
глоба
глобити
глобок
глобувати
гловарь
гловень
глогинька
глоговий
глод
глодання
глодати
глодина
глодовий
глодянка
гложу
глоїна
глота
глотити
Відпоминати, -на́ю, -єш, гл. Помянуть (церковнымъ поминовеніемъ). Кому се зостанеться, той і спасибі скаже, і відпоминає нас. Кв. І. 118. Умер той дід, поховали, відпоминали. Г. Барв. 196. Одпоминають попи мою душу. КС. 1882. X. 24.
Доро́га, -ги, ж. 1) Дорога, путь. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. Смерть — неминущая дорога. Ном. № 8243. Проста до Христа у світі дорога. Чуб. ІІІ. 17. бо́жа доро́га (Ном. № 8229), чума́цька дорога. Млечный путь. бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. Г. Барв. 361, 434. куди́ вам доро́га? Куда вамъ путь лежить? 2) Дорога, путешествіе. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. Мет. 81. 3) Въ гончарной печи арка, образуемая козлом и стѣной печи. Вас. 180. 4) У ткачей: а) то-же, что и сказ. МУЕ. ІІІ. 20; б) въ основѣ: мѣсто, сквозь которое продѣвается челнокъ. Шух. I. 258. Ум. дорі(о́)жка, дорі(о́)женька, дорі(о́)жечка, доро́жейка. Мет. 32, 22, 229. К. Досв. 19. Чуб. ІІІ. 240.
Здобува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. здобу́тися, -бу́дуся, -дешся, гл. Добывать, добыть что, раздобывать, раздобыть, разжиться на что. Здобувся добре сіромаха. Ном. № 4028. Употребл. по большей части съ предл. на: на кращі почуття і задуми здобутись. К. ХП. 71.
Злупати, -паю, -єш, гл. 1) Грабить. Церков злупали, Христа взяли. Чуб. III. 349. 2) Сковырять, сколоть, снять слой. Сяде на спід крохмаль, а він його злупа, наллє води та змиє. Лебед. у.
Нагина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. нагну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Нагибать, нагнуть, наклонять, наклонить. Нагинай гілляку, доки молода. Ном. № 6006. 2) Склонять, склонить, покорять, покорить. Не диво багатим скарбом трясти і золотом людей під свою волю нагинати. К. (О. 1862. III. 23).
Незміренне и незмірено, незмірно, нар. Неизмѣримо; безъ мѣры. Дай горівки незміренне, бери грошей незліченне. Гол. І. 171.
Пообляпуватися, -пуємося, -єтеся, гл. То-же, что и обляпатися, но о многихъ.
Упадок, -дку, м. Падёжъ. Торік у нас у спеку упадок був на свині. Рк. Левиц. Не мавши статку, не буде й упадку. Ном. № 9873. Був упадок на скот. Г. Барв. 267.
Хребет, -бта, м. 1) Хребетъ, спина. Мил. М. 39. Досиділась що й сорочки на хребті нема ні в неї, ні в чоловіка. Рудч. Ск. І. 177. на хребті́ мати що. Имѣть на себѣ какую либо одежду. А їх матуся вже й сорочку пропила, на хребті тільки спідниця да юпчина. Г. Барв. 483. на хребет заробити що. Заработать себѣ на одежду. Тепер я хоч трохи людям пороблю, хоч на хребет зароблю яку шустелину, хоч буде в чому емірати. Г. Барв. 269. з хребта знімати що. Снимать одежду съ кого. Давай з її хребта усю шусте — лину здіймати: і се, каже, наше, і се наше. Г. Барв. 369. 2) Тупой край пилы. Шух. І. 175.
Червонозлотий, -а, -е. Золотисто-красный. Горобина раскинула зелений намет і рясно на їй ягід червонозлотих. МВ. І. 156.
Нас спонсорують: