Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гружати
груждель
гружляти
груз
груздінь
груздь
грузило
грузити
грузнути
грузота
грузь
грузький
грузько
грузявина
грук
грукучий
грумічати
грумотіти
грун
грундзювати
грунт
грунтівка
грунтовище
гручати
груша
грушевий
грушевина
грушечка
грушина
грушиця
грушівка
грушка
грушковий
грушшя
грущаник
грущанка
грущина
груяти
грюзь
грюк I
грюк II
грюкало
грюкання
грюкати
грюкнути
грюкнява
грюконути
грюкотати
грюкотнеча
грюкотнява
гряд
гряда
грядина
гряділь
грядка
грядовий
грязиво
грязити
грязота
грязь
грязький
грязько
грязюка
грязя
гряк!
грякати
грякнути
гряна
гряний
гряниця
гряничитися
гряничка
гряничний
грянишний
грянути
грянчастий
грянь
грясти
грястиця
гряхотіти
гу!
губа
губань
губаня
губатий
губеня
губерець
губернатор
губернаторський
губерня
губерський
губити
губитися
губище
губка
губокопилка
губонька
губочка
губрій
губці
губ'яка
гугнавець
гугнавий
гугнати
гугнивий
гугниво
гугнити
гугнявий 2
гугнявіти
гугняво
гуготіти
гугуп
гудак
гудж
гуджа
гудзь
гудзь I
гудзя
гудимець
гудина
Баштанник, -ка, м. 1) Хозяинъ бакши. Рудч. Ск. II. 11. Старший брат пішов служити до молодого заможного хазяїна баштанника. МВ. ІІІ. 103. 2) Сторожъ при бакшѣ. 3) баштанни́к. Воръ изъ старыхъ толстыхъ елей. Шух. І. 177. Cм. башта 2.
Видужувати, -жую, -єш, сов. в. видужати, -жаю, -єш, гл. Выздоравливать, выздоровѣть. Рудч. Ск. І. 166.
Вимісити Cм. вимішувати.
Лози́ння, -ня, с. соб. Лоза. Ув. лозиня́чча.
Муравли́ний, -а, -е. = муравиний.
Остриця, -ці, ж. Растеніе Asperugo procumbens. L. ЗЮЗО. I. 113.
Пискля, -ля́ти, с. 1) Птенецъ. Пугачеве пискля у лузі голосить. Федьк. 2) Маленькій ребенокъ. Ото таке пискля і виносити його на двір: йому мабуть і Місяця нема підколи найшлося. Уман. у. 3) мн. Писклята. Родъ болѣзни: трещины на ногахъ. Лебед. у. Ум. писклятко.
Статніти, -ні́ю, -єш, гл. = статкувати. Тобі вже час статніти, а ти все гуляєш. Черк. у.
Умітати, -таю, -єш, сов. в. умести, -ту, -теш, гл. 1) Вметать, вместь во что. 2) Выметать, выместь. Красно вметено перед світлоньков. Гол. IV. 14.
Хурта, -ти, ж. = хуртовина 1. Пустіть, добродію ласкавий, у хату заночувати. Хурта така, що крий Мати Божа. О. 1862. IV. 88.
Нас спонсорують: