Дирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) = Деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. 2) О коростелѣ: кричать.
Додрібуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія до какого либо времени, случая. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити.... Добрібушився москаль, що батьків бич та зачепив москалевого.
Же́жель, -ля, м. Мѣсто, открытое для вѣтра. І сів же на жежелі.
Паруб'ячий, -а, -е. = парубочий.
Пейстрий, -а, -е. Пестрый. Кобила його пейстра — усі добре знають, а він каже ворона.
Пищаль, -лі, ж. Пищаль. Семип'ядную пищаль підняв і орлам сизоперим кулю на подарунок подарував.
Півголий, -а, -е. Полуобнаженный.
Постригатися, -га́юся, -єшся, сов. в. постри́гтися, -жу́ся, -же́шся, гл.
1) Преимущ. въ сов. в. Постричься.
2) Постригаться, постричься въ монахи. В черниці постриглась. Не постригайся, бо літа загубиш, звінчайся з того, котру вірно любиш.
3) — у що. Сдѣлаться чѣмъ. В дурні... постригсь.
Пригнути Cм. пригинати.
Хохля, -лі, ж. Жердь, съ привязаннымъ къ ней канатомъ невода, пропуская которую отъ проруби къ проруби подо льдомъ, тянуть неводъ.