Висота, -ти, ж. = високість. Під високу висоту злітає (сокіл).
В'ючити, -чу, -чиш, гл. Вьючить. Все що треба, в'ючили на коней.
Жи́ця, -ці, ж. = ложка. Ум. жичка.
Застано́ва, -ви, ж. = застава 1. Поніс чоловік до жида ціп на застанову, щоб навірив горілки. Жидові клади застанову як позичаєш, а йому не треба. Кожух у застанові.
Згріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. згребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. 1) Быть сгребаемымъ, сгребаться, сгрестися. Чоловікові коситься легко, утроє само ляга, само і згрібається, само і в'яжеться. 2) Быть въ силахъ грести. Бач, який вітер, як грає Дніпро, — тепер не згребешся.
Повлежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Улежаться (во множествѣ). Уже повлежувались груші.
Попідрублювати, -люю, -єш, гл. Подрубить (во множествѣ), сдѣлать при шитьѣ рубцы. Рушники вже попідрублювала.
Пострупіти, -пію, -єш, гл. Покрыться струпьями. Його тіло почорніло, а від вітру пострупіло.
Пришпилька, -ки, ж. Булавка.
Скринечка, -ки, ж. Ум. отъ скриня.