Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гармій
гармонійний
гармонія
гарнаситися
гарнасся
гарнасуватися
гарнець
гарний
гарник
гарнійшати
гарнісінький
гарнісінько
гарніти
гарно
гарнюк
гарнюсінький
гарнюсінько
гарнючка
гарпулець
гарт
гартівничий
гартований
гартовня
гартування
гартувати
гартуватися
гарувати
гарука
гарукатися
гарфа
гарцівник
гарцівниця
гарцьовий
гарцювання
гарцювати
гарч
гарчання
гарчати
гарчє
гарчик
гарькавий
гарювати
гарюкало
гаряч
гаряч 2
гаряче
гарячий
гарячити
гарячіти
гарячка
гарячкувати
гарячник
гарячосердий
гас
гасання
гасати
гасило
гаситель
гасити
гасіння
гаска
гасло
гасловий
гасник
гасниця
гаснути I
гаснути II
гаспед
гаспедів
гаспедюка
гат
гатала
гаталай
гаталати
гатаман
гателити
гатинець
гатити
гатитися
гатінка
гатка
гать
гафини
гафт
гафтарь
гаць-го-га!
гач
гача
гачечок
гачі
гачник
гачок
гачур
гачура
гачурик
гачурка
гашення
гашка
гашурка
гая!
гаянка
гаяння
гаяти
гаятися
гвавт
гваджениця
гвалт
гвардійонець
гвардія
гварити
гвер
гвинт
гвинтовка
гвіздє
гвіздок
гвоздик
гвоздити
гвоздички
гвор
гданськ
Бакан, -ну, м. Родъ красной краски. Шейк.
Гальмувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Тормозить. У гору йду — не бичую, із гори йду не гальмую. Мет. 460. 2) Останавливать мельничное колесо. 3) Переносно: препятствовать, задерживать. Хто де не дума — там ночує, хотів де бігти — там гальмує. Котл. Ен. VI. 42.
Єнера́л, -ла, м. Генералъ. Там сидять поло неї пани-єнерали. Чуб. V. 778.
Защекну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Защемить, ущемить. Росколов дуба та й защекнув його там бородою. Мнж. 44.
Зужиткувати, -ку́ю, -єш, гл. Потребить, израсходовать. Подольск. г.
Навпісля́ нар. Впослѣдствіи; потомъ, послѣ. Навпісля чую — мій пан аж заслаб. Левиц. І. 147. Навпісля дає вона молодому два хліби. О. 1862. IV. 27.
Обізнавати, -знаю, -єш, сов. в. обізвати, -знаю, -єш, гл. 1) Знакомить, познакомить, ознакомить. 2) Узнавать, узнать кого. Більш обізнали мене люде, стали наймати. Г. Барв. 315.
Обсапувати, -пую, -єш, сов. в. обсапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Опалывать, ополоть и окучить.
Пообороняти, -ня́ю, -єш, гл. Оборонить, защитить (многихъ).
Травина 2, -ни, ж. соб. Травы. Ой заросла тота стежка лихом, травиною, де-м ходила, говорила, серденько, з тобою. Гол. II. 350.
Нас спонсорують: