Застава́ти, застаю́, -єш, сов. в. заста́ти, -ста́ну, -неш, гл. Заставать, застать. Буду бігти, коня гнати, щоб дівку застати. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала.
Мрі́ти, мрі́ю, -єш, гл. Чуть виднѣться (вдали), неясно виднѣться. А під лісом, край дороги либонь курінь мріє. За могилою могила, а там тільки мріє. Мріє, мріє ясен місяць у неділю рано. Діти мріли в сутінку.
Паренування, -ня, с. Вспахиваніе для пара.
Повкручувати, -чую, -єш, гл. Ввинтить (во множествѣ).
Поростовкувати, -кую, -єш, гл. = поростовкмачувати.
Прокляття, -тя, с. Проклятіе. Байде мені латинське прокляття! Нехай ляже прокляття на йому.
Розстановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розстановити, -влю, -виш, гл. = розставляти, розставити. Розстановила усе на столі, як треба.
Сівба, -би, ж. Сѣяніе.
Торочини, -чин, ж. Свадебный обрядъ, состоящій въ томъ, что дѣвушки пришиваютъ торочки́ до рушникі́в.
Упускати, -каю, -єш, сов. в. упустити, -щу, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить. Юрка одного впустили, а вся хата загорілася. 2) Ронять, уронить. Впустила додолу гребінця. Буду пити через силу і краплі не впущу. 3) Упускать, упустить, выпустить. Упустила долю, упустила щастя, та вже й не піймаю. Ой впустила голубонька, да вже й не піймаю. 4) Опускать, опустить. Оце як упустите мене в колодязь, то держіть віровку. 5) При инкрустированіи: вставлять, вставить въ дерево металлъ и пр.