Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуральник
гуральня
гурба
гурготіти
гур-гур
гургуц
гурда
гуркало
гуркати
гуркіт
гуркнути
гуркота
гуркотати
гуркотій
гуркотіти
гуркотливець
гуркотливий
гуркотливочка
гуркотнеча
гуркотня
гурма
гурман
гурманка
гурманом
гурмом
гурок
гурочковий
гуррикан
гурт 1
гурт 2
гуртівник
гуртобранець
гуртовий
гурток
гуртом
гуртоправ
гуртоправця
гуртувати
гурчання
гурчати
гусак
гусаковий
гусар
гусарин
гусарка
гусарський
гусарь
гусачок
гусаш
гусевки
гусевниця
гусельниця
гусельня
гусениця
гусень
гусеня
гуси
гусимець
гусинець
гусівки
гусій
гусір
гуска
гусла
гуслі
гуслянка
гусляр
гусляти
гусник
гуснути
гусовки
гусонька
гусочка
густвина
густи
густий
густина
густирька
густити
густість
густіти
густо
густоволосий
густолистий
густрик
гусь I
гусь II
гусю
гуся
гуся-на!
гусяр
гусята
гусятина
гусятник
гусятниця
гусячий
гусячка
гута
гутисько
гутіння
гутір
гутірка
гутіти
гутник
гуторити
гутю!
гухналь
гуцати
гуц-гуці
гуцул
гуцулія
гуцулка
гуцулок
гуцульський
гуцульщина
гуцуляк
гуць
гуцьок
гуцюцю
гуч!
Більшати, -шаю, -єш, гл. 1) Дѣлаться большимъ, увеличиваться. Град все більшає, падаючи крізь хмари. Дещо. Виростають у тебе що-дня крила, більшають, ширшають. К. ДС. 27. 2) Подростать. діти більшають — більшають і клопоти. Дѣти подрастаютъ — увеличиваются и хлопоты.
Двоя́н, -на́, м. Большіе сосновые брусья, отправляемые изъ Полѣсья водою, преимущественно въ Пруссію.
Залу́биці, -ць, ж. мн. Сани съ кузовомъ.
Зубовий, -а, -е. 1) = зубний. Святий Антонію, зубовий цілителю, поможи мені. Чуб. І. 125. 2) — часник. Обыкновенный чеснокъ съ луковицей, распадающейся на зубки. Вас. 203.
Кадний, -а́, -е́ Дымный, закоптѣлый. Желех. Закр.
Навнува́ти гл. Надоѣсть. Рубай, рубай, не поставкуй, як нарубаш, домій вандруй! Біда би го вандрувала, коли м уже навнувала. Гол. II. 553. Вх. Зн. 38.
Перехотітися 2, -хочеться, гл. безл. Перехотѣться.
Позичайло, -ла, ж. Заимодавець, кредиторъ; ростовщикъ. К. (Желех.).
Похрустати, -таю, -єш, гл. = похрумати. Я ж, каже (лис), похрустав їх (ятленят). Грин. II. 5.
Слідець, -дця, м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. ІІ. 29.
Нас спонсорують: