Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуральник
гуральня
гурба
гурготіти
гур-гур
гургуц
гурда
гуркало
гуркати
гуркіт
гуркнути
гуркота
гуркотати
гуркотій
гуркотіти
гуркотливець
гуркотливий
гуркотливочка
гуркотнеча
гуркотня
гурма
гурман
гурманка
гурманом
гурмом
гурок
гурочковий
гуррикан
гурт 1
гурт 2
гуртівник
гуртобранець
гуртовий
гурток
гуртом
гуртоправ
гуртоправця
гуртувати
гурчання
гурчати
гусак
гусаковий
гусар
гусарин
гусарка
гусарський
гусарь
гусачок
гусаш
гусевки
гусевниця
гусельниця
гусельня
гусениця
гусень
гусеня
гуси
гусимець
гусинець
гусівки
гусій
гусір
гуска
гусла
гуслі
гуслянка
гусляр
гусляти
гусник
гуснути
гусовки
гусонька
гусочка
густвина
густи
густий
густина
густирька
густити
густість
густіти
густо
густоволосий
густолистий
густрик
гусь I
гусь II
гусю
гуся
гуся-на!
гусяр
гусята
гусятина
гусятник
гусятниця
гусячий
гусячка
гута
гутисько
гутіння
гутір
гутірка
гутіти
гутник
гуторити
гутю!
гухналь
гуцати
гуц-гуці
гуцул
гуцулія
гуцулка
гуцулок
гуцульський
гуцульщина
гуцуляк
гуць
гуцьок
гуцюцю
гуч!
Бава, -ви, ж. Встрѣчено только уменьш. отъ этого слова: бавойка. Употреблено въ значеніи: гостепріимная хозяйка, задерживающая гостей: Ой буде ж нам ся, буде: забавили нас люде, забавила нас бавойка — Ганнусина матінойка при п'яній горілойці, при любій розмовойці. Pauli. І. 84.
Баусатий, -а, -е. = усатий. Вх. Лем. 390.
Відбавлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відбавитися, -влюся, -вишся, гл. Отлучаться, отлучиться. Нікуди на сторони одбавитись. МВ. (О. 1862. I. 100).
Догада́ти, -да́ю, -єш, гл. Догадаться. А Мішка Самійло чогось догадав, за бідного невольника ланцюгами втроє себе приняв, полуночної години дожидав. Дума.
Заґедзе́лити, -лю, -лиш, гл. Понести чепуху.
Зриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зірватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб. 2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ. ІІ. 54. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Встав, зірвався, пішов з шумом. Гол. І. 37. зірватися на ноги. Вскочить. Св. Л. 106. 3) Трогаться, тронуться съ мѣста, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Драг. 16. Мати було як зірветься хоч на один день куди... Г. Барв. 62. Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. Грин. III. 357. 4) Подниматься, подняться (о бурѣ и пр.) Зірвалася шуря-буря. Н. п.
Клейно, -на, с. Клеймо, тавро на животныхъ. Черк. у. Мнж. 182.
Ле́ліч, -чу, м. Alnus viridis. Вх. Зн. 32.
Миркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Бормотать. Миркоче собі під ніс.
Поліг, -логу, м. 1) Низменное мѣсто у рѣки. 2) = покіс. Шух. І. 170.
Нас спонсорують: