Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гріх
гріховний
гріховно
гріховода
гріховодство
гріхувати
гріхуватися
гріш
грішечок
грішитель
грішити
грішка
грішний
грішник
грішницький
грішниця
грішно
грішок
гробак
гробарь
гробки
гробний
гробниця
гробовий
гробовик
гробовище
гробок
гробокоп
гробокопатель
гробочок
гроза
грозд
грозенце
грозно
грозьба
громада
громадити
громадитися
громаділка
громадільник
громадіння
громадка
громадонька
громадочка
громадський
громадянин
громадянка
громадянство
громадянський
громадянщина
громажіння
громак
громашик
громик
громівка
громниця
громничний
громовеня
громовий
громовина
громовиця
громотуха
громохмарній
громошітися
громушина
гронитися
гроно
грот
грошаччя
грошва
грошенята
грошик
грошина
гроші
грошовий
грошовитий
грошозаплод
грошолов
грошолюб
грошолюбка
грошшя
груба
грубелезний
грубий
грубиянство
грубиянський
грубка
грубний 1
грубний 2
грубний 3
грубник
грубниця
грубнути
грубо
грубуля
гругурати
груд
груда
груддя
грудень
груди
грудина
грудка
грудковий
грудкуватий
грудневий
грудний
груднина
груднистий
грудниця
груднястий
грудовий
грудок
грудомаха
грудочка
грудочок
грудуватий
грудя
гружавина
гружавіти
Бакан, -ну, м. Родъ красной краски. Шейк.
Гальмувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Тормозить. У гору йду — не бичую, із гори йду не гальмую. Мет. 460. 2) Останавливать мельничное колесо. 3) Переносно: препятствовать, задерживать. Хто де не дума — там ночує, хотів де бігти — там гальмує. Котл. Ен. VI. 42.
Єнера́л, -ла, м. Генералъ. Там сидять поло неї пани-єнерали. Чуб. V. 778.
Защекну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Защемить, ущемить. Росколов дуба та й защекнув його там бородою. Мнж. 44.
Зужиткувати, -ку́ю, -єш, гл. Потребить, израсходовать. Подольск. г.
Навпісля́ нар. Впослѣдствіи; потомъ, послѣ. Навпісля чую — мій пан аж заслаб. Левиц. І. 147. Навпісля дає вона молодому два хліби. О. 1862. IV. 27.
Обізнавати, -знаю, -єш, сов. в. обізвати, -знаю, -єш, гл. 1) Знакомить, познакомить, ознакомить. 2) Узнавать, узнать кого. Більш обізнали мене люде, стали наймати. Г. Барв. 315.
Обсапувати, -пую, -єш, сов. в. обсапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Опалывать, ополоть и окучить.
Пообороняти, -ня́ю, -єш, гл. Оборонить, защитить (многихъ).
Травина 2, -ни, ж. соб. Травы. Ой заросла тота стежка лихом, травиною, де-м ходила, говорила, серденько, з тобою. Гол. II. 350.
Нас спонсорують: