Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ганчірчище
ганчіряний
ганьба
ганьбити
ганьбитися
ганьбливий
ганьбливо
ганьбувати
ганька
ганянина
ганяння
ганяти
ганятися
гапка
гаплик
гапликовий
гапличок
гаптариха
гаптарка
гаптарство
гаптарський
гаптарь
гаптарювати
гаптований
гаптування
гаптувати
гарабакати
гаразд I
гаразд II
гараздненько
гарак
гарап
гарапа
гарапій
гарапник
гарасівка
гарасікуватися
гарач
гарб
гарба
гарбажійка
гарбання
гарбар
гарбариха
гарбарня
гарбарство
гарбарський
гарбарувати
гарбарь
гарбарювання
гарбарювати
гарбати
гарбачій
гарбичка
гарбовий
гарбуз
гарбузеня
гарбузець
гарбузище
гарбузіння
гарбузовий
гарбузя
гарбузяка
гарбузячий
гаргала
гаргара
гард
гардаджій
гардаман
гардеман
гардибурка
гардівничий
гардовина
гардувати
гарель
гарем
гаремний
гаремник
гаремниця
гарець
гарешт
гарикало
гарикання
гарикати
гарикатися
гарикнути
гарікливий
гаріль
гаркавець
гаркавий
гаркавити
гаркавка
гаркаво
гаркати
гаркебуз
гаркота
гаркун
гаркуша
гарликати
гарма-дарма
гарман
гарманити
гарманка
гарманування
гарманувати
гармасарь
гармата
гарматій
гарматка
гарматний
гарматня
гарматочка
гармаш
гармашний
гармидер
гармидерник
гармидерування
гармидерувати
гармиза
гармідер
Відлічувати, -чую, -єш, сов. в. відлічити, -чу, -чиш, гл. 1) Отсчитывать, отсчитать. Од лічити.... тридев'ять пшонин. Чуб. I. 120. 2) Вычитать, вычесть. К. Грам. 102. Кон. Ар. І.
За́їди, -дїв, м. мн. 1) Язвинки по угламъ рта. 2) Желтая кожица въ углахъ клюва молодыхъ птицъ. Пташки цвірінькали, роздявляючи червоні роти з жовтими заїдами. Левиц. Пов. 150. 8) Хищеніе, пользованіе чужимъ. А і тогді не без заїдів було: не дали нам за треть года жаловання. ЗОЮР. І. 70. Усюди не без заїдів. Ном. № 10627.
Кивач, -ча, м. = кивень.
Лож, -жі, ж. Ложа, прикладъ ружья. Шух. I. 229.
Одноголосно нар. Единогласно.
Підсукувати, -кую, -єш, сов. в. підсука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Засучивать, засучить, подворачивать, подворотить (рукава, брюки). Штани вибійчані, підсукані аж до колін. Мир. ХРВ. 11.
Попомотати, -та́ю, -єш, гл. Помотать много.
Поширяти II, -ря́ю, -єш, гл. 1) Порѣять (о птицѣ). 2) Потыкать, понырять. Треба було переїздить місток, а темно дуже. Поширяв ломакою по мосту, — дірок нема, тоді й переїхали. Павлогр. у.
Ступір, -ра, м. 1) Толкачъ вмѣстѣ съ рычагомъ въ домашней толчеѣ для толченія проса. 2) = ступа 1. Носиться, як баба з ступіром. О. 1862. X. 34.
Чарствий, -а́, -е́ Черствый. Чарствий хліб. Рудч. Ск. І. 199.
Нас спонсорують: