Зага́снути Cм. загасати.

Зубець, -бця́, м. 1) Зубець — какъ фигура и какъ часть снаряда (напр. зубці у грабля́х. Шух. І. 166); сдѣланный изъ матеріи и пр. какъ украшеніе одежды. Шух. І. 122. Гол. Од. 56. 2) Зубокъ, часть чесночной луковицы, распадающейся на части. МУЕ. III. 39. 3) мн. зубці. Кушанье изъ очищенныхъ зеренъ ячменя — сваренныхъ или поджаренныхъ. Чуб. VII. 440. Маркев. 153. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу. Котл. Ен. І. 18. Ум. зубчик.

Майо́р, -ра, м. Маіоръ. Ум. майорик.

Міду́шиця, -ці, ж. Раст. Salvio glutinosa. Шух. І. 22.

Пекучий, -а, -е. Пекучий вітер. Н. Вол. у. Сонце пекуче. МВ. Журба пекуча. МВ. І. 13.

Плюскання, -ня, с. Плесканье.

Розбришкатися, -каюся, -єшся, гл. Раскапризничаться, разважничаться, расхвастаться.

Скарбівня, -ні, ж. 1) Казначейство. Повітова скарбівня. О. 1861. X. 146. 2) Сокровищница. К. Дз. 213. Святе насліддя — слово! Воно бо скарбівня нашого духа. К. ХП. 134.

Спадати, -да́ю, -єш, сов. в. спа́сти, -ду́, -де́ш, гл. 1) Упадать, упасть, сваливаться, свалиться, спасть. Нех на тебе всі нещастя з світа спаде і з неба. Чуб. V. 406. Без божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 26. Ляха кров, сльози, муки спадуть на вас і на ваші внуки. Чуб. V. 236. 2) Падать, спадывать, спасть, опасть. ЗОЮР. І. 12. Ряса його... спадала навкруг його такими ж довгими фалдами. Левиц. І. 134. Шапка з голови спала. 3) Сыпаться, осыпаться (о перезрѣломъ хлѣбѣ). Нема часу свого жати, бо панське спадає. Н. п. 4) Входить, войти судномъ въ рѣку. На Лиман-ріку іспадали. АД. І. 217. 5) Стекать, стечь. Вода в Дністр спаде. Грин. III. 251. 6) Доставаться, достаться въ наслѣдство. Все на його спало, що було в батька. Н. Вол. у. Спав на мене великий маєток. 7) — з чого: — з розуму. Глупѣть, поглупѣть. Ні, наші козаки ще з розуму не спали, щоб вовка од біди сховали. Гліб. — з голосу. Спадать съ голоса, терять голосъ. Дяк пє горілки багато і вже спада з голосу. Котл. Н. П. 350. — з лиця́, — з тіла. Худѣть, похудѣть. А жаль мені дівчиноньки, що з личенька спала. Н. п. Усе, було, тружусь, роблю, аж з тіла спала. Гліб. 8) — очима на кого. Бросать, бросить взглядъ на кого, встрѣтить взглядомъ, упасть взгляду. Куди я ні гляну, усе на його погляд очима спаду. МВ. (О. 1862. III. 59). куди о́чі спали. Куда глаза глядять. Бігти кинулася, пуди очі спали. МВ. (О. 1862. І. 104). 9) — на що: — на думку. Приходить, прійти въ голову, на мысль. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко! ізнов тобі щось на думку спало. Котл. Н. П. — на коня. Вскакивать, вскочить на коня. Ой не вспів Нечаєнко та на коника спасти. Мет. 406. — на стежку. Идти, пойти по слѣдамъ кого. От і я на дідову стежку спала. Лебед. у.

Упокійний, -а, -е. Спокойный. Упокійної, святої землі не побачить. К. Псал. 221.