Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Домува́тися, -му́юся, -єшся, гл. = домувати въ І-мъ знач. Сини в його чумакують, а старий домується собі.
Канапа, -пи, ж. Диванъ. Сидів о. Хведір Чепурковський на канапі в своїй світлиці. Ум. канапка.
Лі́рників, -кова, -ве Принадлежащій лірник'у.
Пересмалити Cм. пересмалювати.
Роздякуватися, -куюся, -єшся, гл. Разсыпаться въ благодарностяхъ.
Сопіль, -пля, м.
1) Сопля.
2) Ледяная сосулька.
Уніятка, -ки, ж. Уніатка. Так і ти, бабусю, була уніяткою?
Уступний, -а, -е. Вступительный. уступне письмо. Запродажная запись.
Ховатися, -ваюся, -єшся, гл.
1) Прятаться. Лисиця від дощу під борону ховалась, — не всяка, казала капля капне. Чи сам од кого ховаєшся, чи кого шукаєш?
2) Выкармливаться. Худоба буде добре ховатися.
