Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гицлик
гицлювання
гицлювати
гицнути
гич
гича
гичалля
гичаль
гичаля
гичечка
гичина
гичка
гишель
гишечки
гишки
гишпанець
гишпанія
гишпанка
гишпанський
гі I
гі II
гі...
гівно
гівноїд
гіготати
гід
гідний
гідність
гідно
гій
гійво
гійє!
гійкати
гілечка
гілка
гіллюка
гілля I
гілля II
гілляка
гіллястий
гілляченька
гіллячка
гіллячко
гілочка
гілька
гільтяй
гільце
гільцем
гільчастий
гінець
гінкий
гінний
гінно
гінтяй
гінчакуватий
гінчий
гіргонія
гіренький
гіренько
гіржати
гірка
гіркий
гіркість
гірклий
гіркнути
гірко
гіркота
гірло
гірловий
гірний
гірник
гірництво
гірниця 1
гірниця 2
гірничий
гірняк
гірнячка
гірок
гірок 2
гіронька
гірочок
гірошник
гірський
гірчак
гірчати
гірчек
гірчити
гірчиця
гірчичний
гірчишник
гірчійший
гірш
гіршати
гірше
гірший
гірштикатися
гір'я
гість
гісь
гітинка
гія
гіяба
глабкий
глабці
глабчастий
глава
главиця
главосік
глагол
глаголати
глаголіти
глаголь
гладенний
гладжениця
гладити
гладиш
гладишечка
гладишка
гладишник
гладищечка
Відговорювати, -рюю, -єш, відговоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. відговорити, -рю, -риш, гл. Отговаривать, отговорить. Як став одговорувать, так одговорив. Рудч. Ск. II. 74.
Клочкуватий, -а, -е. Клоковатый, клочковатый. Почав чухати... довгу клочкувату бороду. Мир. ХРВ. 239.
Круговид, -ду, м. Кругозоръ. Чи ви любите гуляти по сім узгір'ї та любувати круговидом. Левиц. І. 273.
Машта́к, -ка́, м. = мастак. Всяк маштак своє зна. Ном. № 10415. У Мирнаго казакъ называетъ маштаками крѣпостныхъ. Мир. ХРВ. 267.
Обмертвіти, -вію, -єш, гл. Лишиться сознанія, обмереть. МВ. ІІ. 109.
Перстень, перстінь, -теня и -рсня, м. 1) Перстень, кольцо. Ой іскиньте золот перстень із мизинця пальця. Мет. 19. Береш перстень, дай мі слово, люблю в світі тя єдного. Чуб. V. 97. Перстні дорогії. Рудч. Ск. 2) Часть косы. Cм. коса 1. Шух. І. 169. Ум. перстеник, персте́ничок, персте́нчик, перстенець, перстінець. О. 1862. IV. 34, перстінок. АД. І. 43, перстник, перстничок. Чуб. III. 394. Моя біла ручка у перстничку. Мил. 89.
Рясніти, -ні́ю, -єш, гл. Быть густо покрытымъ, изобиловать. Це дерево рясніє яблуками. Турецькі ринки рясніють нашим людом українським. К. Бай. 71.
Суятрик, -ка, м. Часть ятера (Cм.). Вх. Пч. II. 22.
Чалапути, (-тів, м. ?). Плохіе и безобразные сапоги или башмаки. Вх. Лем. 481.
Шарахнути, -хну, -неш, гл. 1) Броситься, метнуться. Кінь як шарахне у бік! МВ. ІІІ. 47. Народ так і шарахнув з манастиря. ЗОЮР. І. 297. Діти.... налагодились шарахнути за двері. Мир. ХРВ. 186. 2) Ударить, выстрѣлить. Мій братік лучче стріляє: як шарахне в стадо гусей, так разом кількоро їх і вб'є. О. 1861. XI. 73.
Нас спонсорують: