Відплющувати, -щую, -єш, сов. в. відплющити, -щу, -щиш, гл. Раскрывать, раскрыть (глаза).
Запруча́тися, -ча́юся, -єшся, гл. Начать сопротивляться, освобождаться. Хотів узяти дитину, а воно так запручалося, що я й пустив.
Лука́, -ки, ж. 1) Лугъ поемный. Ой на луці, на луці, на зеленій травиці. А за горами розіслалась широкими подолами зелена лука. 2) Крутой изгибъ рѣки, образующій мысъ. Ум. лучна, лучейка, лученька, лучечка. Взяв він ей за ручейку, повів він ей на лучейку.
Люб, -ба, м. Милый. Од Бога — люб, од попа шлюб, од короля весілля. На що люба любувала?
Маламу́рити, -рю, -риш, гл. Жрать, трескать. Як був хлопцем, так цілісінький день сидить та маламурить.
Підложити, -жу, -жиш, гл. = підкласти. Що ж будеш робить! огню не підложиш. Сінця вскубну та воликам підложу.
Посолоніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться болѣе соленымъ. Посолонів борні.
Сімсотий, -а, -е. Семисотый.
Стовбурчати, -чаю, -єш, гл. Подыматься вверхъ, становиться дыбомъ.
Ухи, ухів, мн. Вздохи, оханье. Справляє сердега ухи да охи. Ухибити, блю, биш, гл. 1) Дать промахъ, промахнутися. 2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавши сь (за керосин), або менше взявши. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). 3) Потерять. Ой кого я та й любила, того-м ухибила.