Виволікати, -каю, -єш, сов. в. виволокти, -лочу, -чеш, гл. Выволакивать, выволочь, вытаскивать, вытащить. Насилу вправилась із вовком, виволікати поможи! Що написано пером, того не виволочеш волом.
Вигляд, -ду, м.
1) Видъ.
2) Окно.
Володарство, -ва, с.
1) Владычество.
2) Владѣніе.
Душо́к, -шка́, м. Ум. отъ дух.
Жа́лість, -лости, ж. 1) Состраданіе, жалость. В їх нема ні трохи жалости. 2) Грусть, тоска. Куди піду, повернуся, не маю радости, тільки в очах завше сльози, а в серці жалости. Твоя мила лежить дома із жалости хора. Ум. жалостонька.
Набагня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. набагни́ти, -гню́, -ни́ш, гл. Нагрязнять, нагрязнить.
Непосидячка, -ки, ж. Нетерпѣливость, не дающая и на мѣстѣ усидѣть. непосидя́чка бере́. Не сидится отъ нетерпѣнія. Иногда прилагается къ человѣку и употребляется въ смыслѣ: непосѣда. Ну, та й непосидячка з тебе! Тільки прийшов, — уже й біжить.
Попідливати, -ва́ю, -єш, гл. Полить (во множествѣ). Не дає Бог дощу: треба попідливати щепи, а то аж листя на їх крутиться.
Проквасити, -шу, -сиш, гл. = душу. Ѣдою, преимущественно кислою, немного оживить себя. Постой, каже, чорте, хоч я собі грушок вирву, — буде чим душу проквасить. (Вівця) почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці та хоч капельку проквасити душу од тії страшенної пилюги.
Сорокатий, -а, с. = строкатий.
