Ди́би, -бів, ж. мн. 1) Ходули. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. Забили їх у диби. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в зелізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. Ой на нот диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці.
Дрібноголо́вий, -а, -е. Пустоголовый, ограниченный. Дрібноголове панство кепкує з рідної мови.
Каменний, -а, -е. Каменный. Попід гору каменную покопали шанці.
Мартови́к, -ка, м. Родившійся въ мартѣ. Cм. марчук.
Попереплітати, -та́ю, -єш, гл. Переплесть (во множествѣ).
Проспати, сплю, спиш, гл.
1) Проспать. Чигирине, Чигирине, мій друже єдиний! проспав єси степи, ліси і всю Україну.
2) Переспать. Ничипір проспав свій хміль.
Солод, -ду, м. Солодъ. Варив чорт з москалем пиво, та й солоду відрікся.
Текнява, -ви, ж. Течь. Тутеньки скрізь текнява така, що й сказати не можна.
Учепити, -плю, -пиш, гл.
1) Прицѣпить. Вчепили дівчину до сосни плечима. Обох учепив коням у хвости і пустив у світи.
2) Зацѣпить, задѣть. Мино, Мино! не вчепи галушок.
Химородниця, -ці, ж. Колдунья, вѣдьма.
