Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

городити

Городи́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. І. 166. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Городить таке — ні літо, ні зіму. Говоритъ чепуху. Ком. Пр. № 780.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 314.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРОДИТИ"
Аги́кати, -каю, -єш, гл. Кричать аги́. Желех.
Вдовецький, -а, -е. = удовецький.
Доси́нювання, -ня, с. Досиниваніе.
Завині́ння, -ня, с. Свитокъ, свертокъ. Зносили свої скриньки, свої завиніння, свої торбинки. Левиц. І. 505.
Засмо́ктаний, -а, -е. 1) Засосанный. 2) Плохо уродившійся, болѣзненный. Жито... ледві од землі одлізло, — низеньке, жовте, засмоктане. Мир. ХРВ. 5.
Мажчи́р, -ра, м. = мужчир.
Повинен, -нна, -не = повинний. Скарай, Боже, хто з нас винен, хто не любить, як повинен. Грин. III. 242. Я царь — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159.
Поперхливий, -а, -е. Вспыльчивый, запальчивый. Вх. Лем. 454.
Цюра, -ри, ж. 1) = джура. Ой цюро ж мій молодесенький, та чи будеш мені вірнесенький. АД. І. 145. Ой п'є Байда та й кидається, та на свого цюру поглядається. Гол. І. 1. 2) Собака. Вх. Пч. І. 16; II. 5. Ум. цюрка, цюрочка.
Щина, -ни ж., также и во мн. ч. щини. Урина. Желех. ЕЗ. V. 188.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРОДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.