Бити, б'ю, б'єш, гл. 1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б'ють. За що мене, мужу, б'єш, за якії вчинки? Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. не по чім і б'є, як не по голові. Въ томъ то и бѣда, въ томъ то и дѣло. 2) О лошадяхъ: лягать: Кобила б'є. 3) Вколачивать. Бити палі. 4) О водѣ, волнѣ и пр. Бить стремительно, литься, течь. Вода так і б'є. Ой не ходи коло води, буде хвиля бити. Ніна била з рота. 5) О часахъ, колоколѣ и пр. Звонить, бить. В усі дзвони б'ють. У дзвони дзвонять, в гармати б'ють. 6) Разбивать, бить. Бити вікна. На мою невісточку не настачишся горшків та мисок: так б'є, хоч що тиждня нові купуй. 7) — на кого. Нападать, наступать на кого (во время войны). І хоче ворогом на тебе бити. Прийшов чужоземець татарин і ото вже на Вишгород б'є. 8) О вѣтрѣ, метели: вѣять, нести. Б'є вітер на чистому. На Миколи перестало бити, за те ушкварив мороз. Завірюха б'є. 9) Корчить въ эпилепсіи. Бодай тебе било до землі, аби з ті дух вибило. (Проклятіе — пожеланіе смерти отъ эпилепсіи). 10) олію бити. Выжимать постное масло. 11) бити третяка. Танцовать. Під дудку била третяка. 12) байдики бити. Ничего не дѣлать, бить баклуши. 13) бити на забій. Бить на смерть. Б'є жінку на забій. 14) поклони бити. Бить поклоны. Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став. 15) — вовну, повсті. Перебивать шерсть, дѣлать войлоки. 16) — телеґрам. Посылать телеграмму. 17) — шила. Родъ игры у парней. 18) — чолом. Cм. чоло. 19) бодай тя на сон било! Чтобъ ты не могъ заснуть.
Карафочка, -ки, ж. Ум. отъ карафа.
Квітка, -ки, ж. 1) Цвѣтокъ. А без долі біле личко, — як квітка на полі: пече сонце, гойда вітер, рве всякий по волі. Процвітає в саду квітка... О, траво висока! Закрий її, сховай її від людського ока. Ой вирву я з рожі квітку та й пущу на воду: пливи, пливи, з рожі квітко, та й до мого роду. 2) мн. Вѣнокъ изъ искусственныхъ цвѣтовъ, который носить дѣвушка, преимущественно просватанная. 3) Цвѣтной бантъ, пришиваемый къ шапкѣ на свадьбѣ жениху и боярам. Беруть шапки у бояр і пришивають квітки, співають так само, як і тоді, коли пришивають квітку молодому. Пійду з села, — зараз оженюся: мені, дівко, та пригниють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Переносно: квітку пришити (кому́). Осмѣять кого острымъ словцомъ, мѣткимъ отвѣтомъ и пр. Се така, що кожному квітку пришиє. Эта каждаго осмѣетъ. (Уміла) квітку хоть кому пришити, хитро насміяться. Обізветься який парубок, — він зараз і пришиє квітку: дівчатам регот, парубкові бором. 4) Букетикъ изъ калины или цвѣтовъ, подносимый на крестинахъ повивальной бабкой гостямъ. 5) Особый родъ вышивки на сорочкѣ. 6) у квітки́. О матеріи: съ рисункомъ въ видѣ цвѣтовъ. Жілетка шовкова в квітки. Ум. квітонька, квіточка. По садочку йшла, квітойки рвала. Квітоньками гарненько рожа розцвіла. У хаті в її — як у віночку, хліб випечений — як сонце, сама сидить — як квіточка. Дівчинонька, як квіточка, з нею рай.
Перекорище, -ща, с. ув. отъ перекір. Ой я ж тобі, моя мати, перекор робила: повну хату і комнату женихів водила; ой ще ж тобі, моя мати, перекорище: повну хату і комнату, іще й дворище.
Переяти Cм. переймати.
Подарунок, -нка, м. Подарокъ. Шкода твоїх подарунків, що їй дарував. Благайте його, панотченьку, й словами, й подарунками. Ум. подаруночок.
Поточитися, -чу́ся, -чишся, гл.
1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад.
2) Броситься, побѣжать, поплыть. Поточились із хати не озираючись. Півень кинувся йому в лице; поросята та индики поточились під ноги. Щука плеснула хвостом да й поточилась на дно, а далі виплила.
Тиран, -на, м. Тиранъ. Повсюдно жертва стогне від тирана.
Фарбаня, -ні, ж. 1) = фарбаниця. 2) Юбка шерстяная бѣлая или черная.
Циконіти, -ню, -ниш, гл. Дрожать отъ холода.
