Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

га?
габа
габати
габелковий
габелок
габзьований
габлина
габлі
габов
габовий
габук
габцювати
гав! I
гав II
гав III
гавановий
гавань
гавза
гавзатий
гавин
гавити
гавк
гавкання
гавкати
гавкач
гавкнути
гавкотня
гавкун
гавкучий
гавкущий
гавра
гавран
гавря
гаврях
гавх
гав'юрка
гав'язь
гав'яр
гагакання
гагакати
гагакнути
гагара
гагарячий
гад
гада
гадабурдити
гадай-зілля
гадання
гадати
гадатися
гадваб
гадвабний
гаддя
гаджуґа
гаджучка
гадзимка
гадило
гадина
гадинник
гадинонька
гадиночка
гадиня
гади-перегади
гадка
гадкувати
гадовий
гадовище
гадонька
гадочка
гадра
гаду
гадь
гадюк
гадюка
гадюра
гадюцький
гадюча
гадюченя
гадючий
гадючин
гадючина
гадючка
гадючник
гадюччя
гадюшник
гадя
гадячий
гаєвий
гаєчка
газ
газарі
газда
газета
газетник
газник
гаївка
гаїлка
гаїна
гаїння
гаїр
гаїти
гай
гайбуз
гайвір
гайворон
гайвороння
гайвороня
гайворонячий
гай-гай!
гайда I
гайда! II
гайдабура
гайдабурити
гайдай
гайдамака
гайдамакування
гайдамакувати
гайдамаха
гайдамацтво
гайдамацький
Виголити, -ся. Cм. виголювати, -ся.
Женти́ця, -ці, ж. Сыворотка (молочная). Шух. І. 37.
Зморщити, -щу, -щиш, гл. Сморщить. Рудч. Ск. II. 108.
Коменда, -ди, ж. 1) Команда, отрядъ. В славнім місті Берестечку коменда стояла. Гол. І. 67. 2) Начальство. Молоденький козаченько в коменди ся просить: пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332.
Крячка, -ки, ж. Утка. Другі люде гуляють, ходять у гай, а ми крячкою сидимо дома. Левиц. І. 344. Як крячка та просиділа трохи не три тиждні коло матері. Мир. Пов. І. 137.
Лахматий, -а, -е. Косматый. Черк. у. Лахміття, тя, с. = лахмани́на. А сам, вернувшися в будинки, своє лахміття позбірав. Котл. Ен. І. 30.
Ошахрувати, -ру́ю, -єш, гл. = ошахрати.
Промокати, -ка́ю, -єш, сов. в. промок(ну)ти, -ну, -неш, гл. Промокать, промокнуть. Пан промок та й замерз. Рудч. Ск. II. 75.
Сугак, -ка, м. 1) Сайга. К. ЧР. 427. КС. 1882. X. 23. Ганялись наші батьки по Низових степах за білорогими сугаками. К. ЧР. 213. 2) Желѣзный съ мѣднымъ черенкомъ инструментъ вродѣ шила для прокалыванія дыръ въ постолах, развязыванія узловъ и пр. Шух. I. 291. Бываетъ и роговой. Шух. I. 126, 127.
Цурка, -ки, ж. 1) Палочка, большей или меньшей длины, употребляемая для различныхъ надобностей: а) У неграмотныхъ палочка для счетовыхъ нарѣзокъ, напр. когда сдаютъ на сукновальню сукно, то число локтей, аршинъ нарѣзывается поперегъ палочки, палочка раскалывается по длинѣ такъ, что нарѣзки видны на обѣихъ половинахъ, изъ которыхъ одна остается у сукновала, а другая у хозяина сукна. Вас. 174, 155. КС. 1893. V. 277. б) Палочка для стягиванія чего либо связаннаго: палочка вкладывается подъ веревку и круговые повороты цурки стягиваютъ веревку туже. Цуркою прикрутив. Грин. ІІІ. 655. Тотъ же способъ для удавливанія пойманныхъ звѣрей. Най буде і яка лисиця, — з цурки не викрутиться. Ном. № 6275. Встарину способъ смертной казни, удавливаніе цуркою. Русин, лях і циган промишляли непевним ділом і, ждучи на себе цурки... Ном. № 10770. Отсюда выраженіе: Як цуркою крутить, т. е. очень больно (физически или нравственно). Ном. № 8178. В серці мені мов цуркою крутить. Г. Барв. 99. Мені так, наче цуркою в серці повернуло. Г. Барв. 294. в) Палочка, къ которой кожевники привязываютъ выдѣлываемыя кожи. МУЕ. І. 71. Шух. І. 253. г) При изготовленіи изъ цѣльной колоды лодки заво́дять цурки́ — вставляютъ распорки между боками распоронной колоды, по всей длинѣ щели, канала. Вас. 151. д) Маленькая палочка въ крестьянскихъ свитахъ, употребляемая для застегиванія вмѣсто пуговицы; чаще въ этомъ знач. Ум.: цурочка. е) Заостренная съ обоихъ концевъ палочка, употребляемая въ игрѣ также назыв. цурка. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. 2) Небольшая колодка, привязываемая свиньѣ на шею, чтобы затруднить ей бѣгъ, лазанье въ огородъ. Лебед. у. 3) Родъ игры. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. Ив. 16. Павлик, вибравши годину, знов утікав до наймитів, бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки. Левиц. Пов. 150. Ум. цурочка. Усе до цурочки згоріло. Гліб.
Нас спонсорують: