Бурло, -ла, м. Ругань, ропотъ. збити бурло. Поднять сварливый шумъ. Бурла бити. Бездѣльничать. Що день тобі у Бога бурла б'є та каламуте.
Дзиґ! меж. Звукоподражаніе свисту кнута, волчка, тиканью часовъ.
Женці́в, -це́ва, -ве Принадлежащій жнецу.
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Один тілько мій Ярема на кий похилився. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. . Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш.
Кутниця, -ці, ж. Прямая кишка. Росомаха запуска скотині лапу під хвіст та видира кутниню.
Отласина, -на, ж. Атласная матерія. Скинула вельможна з себе отласину, та одягнула синюю свитину.
Прачувати, -чую, -єш, гл. = прачити.
Сажотрус, -са, м. Трубочисть.
Стація, -ції, ж. 1) Стоянка, постой и продовольствіе на постоѣ. Да велів Ляхам, мостивим панам, по козаках, по мужиках стацією стояти, да не велів великої стації вимишляти. 2) Станція. Я іду на стацію до Заболотова.
Шлейка, -ки, ж.
1) Ум. отъ шлея.
2) Подтяжка.
