Вежовий, -а, -е. Башенный. вежовий дім. Тюрьма. Звенигородка.
Возарня, -ні, ж. = возівня.
Знати, -знаю, -єш, гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Знаю тебе, хто єси. Десь ви не знаєте любощів ізроду. 2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. 3) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. 4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно. Не знати, щоб то значило. Не знать, де ділось. Чоловік не знать куди і подавсь. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе; пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? Бідкається не знать чим. Не знать за що зазмагались. 5) знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками.
Курний, -а́, -е́ 1) Дающій много дыму. Курне угілля.
2) Дымный; курной. Курна хата.
3) Пыльный. Курний шлях.
Накожа́лі, -лів, мн. накожні? Привезете бабі чоботи, а мені капелюху та накожалі.
Оточини, -чин, ж. мн.
1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у.
2) Зерно или муха, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.
Перчина, -ни, ж. Зерно, перца. Ум. перчинка.
Похочувати, -чую, -єш, гл. Хотѣть. Батько каже: сватай, так дівка не похочує.
Пчолинець, -нця, м. = омшаник.
Тиркотати, -кочу́, -ти́ш, гл. = теркотати.
