Виняти, -ся. Cм. виймати, -ся.
Гора́, -ри́, ж. 1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ли́са гора́. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Золота́ гора́, золоті́ го́ри. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Золотії гори обіцяє. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. 2) Чердакъ въ постройкахъ. Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. 3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію. 4) Родъ игры. 5) Бра́ти го́ру. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров'я почало брати гору. 6) Бра́ти горо́ю. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати. 7) До гори́, у горі́, у го́ру. Cм. Догори, угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Го́ронька.
Женьки́ня, -ні́, ж. = жниця.
Заму́лювати, -люю, -єш, сов. в. заму́лити, -лю, -лиш, гл. Заносить, занести иломъ.
Ма́ченько, -ка, с. ласк. отъ мак.
Ми́тра, -ри, ж. Митра.
Порозвережувати, -жую, -єш, гл. Развередить (во множествѣ).
Сердюк, -ка, м. Тѣлохранитель при гетманѣ. Списи блищать, шапки рябіють; бють тулумбаси; сердюки по полю скачуть.
2) Сердитый, раздражительный.
Снітистий, -а, -е. Съ головней (о хлѣбѣ).
Урочити, -чу, -чиш, гл. = уректи? Як ся убрав, так го уронили. Козак дівчину врочив.
