Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гайдамачити
гайдамаччина
гайдамашок
гайдамащина
гайдарик
гайдарка
гайдарь
гайдати
гайдачок
гайдей
гайдук
гайдуцький
гайдучище
гайдучок
гайка
гайкати
гаймін
гайнарь
гайний
гайник
гайнів
гайно
гайно 2
гайнування
гайнувати
гайнути
гайняний
гайовий
гайовий 2
гайовик
гайок
гайочок
гайсання
гайсати
гайстер
гайстра
гайструк
гайта
гайта!
гайтан
гайтара
гайти
гайтина
гайтів
гайтове
гайтта!
гайтування
гайтувати
гайтусь
гак
гакало
гакання
гакарь
гакати
гаківниця
гакнути
гакс
гакуватий
гал
гала
галабурда
галабурдник
галабута
галаган
галагівка
галаджійка
галаджовий
галадун
галадущик
галай
галайда
галайкати
галайко
галайкотати
галайкотіти
галайкуватий
галайстра
галакати
галамбець
галамбувати
галанка
галанський
галанці
галанчатий
галапуп
галас
галасайко
галасати
галасливий
галасливість
галасний
галаснути
галасове зіллє
галасування
галасувати
галасуватий
галатин
галахура
галаюватий
галдамаш
га-ле!
галеня
галера
галерний
галець
галити
галитися
галицький
галиця
галич
галичанин
галичанка
галичина
галівник
галка
галман
галманка
гало
галон
галонька
Борюкатися, -каюся, -єшся, гл. = борікатися. Годі вам борюкатися, схаменіться. Полт.
Босем Употребл. въ тавтологическомъ выраженіи: босем босісінький. Совершенно босой. Там такий: голем голісінький, босем босісінький. Харьк.
За́єць За́йця м. 1) Заяцъ. Бігає, як солоний заєць. Ном. № 6677. Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг. Ном. № 303. 2) Названіе вола съ прямыми толстыми и приподнятыми вверхъ рогами. К. С 1898. VII. 44. 8) Дѣтскія игры: а) охотники охотятся за зайцемъ. Ив. 60. б) то-же, что и сіра кішка. Ив. 47. Ум. за́йчик, за́йчичок, за́їнько. Зайчичок-стрибайчичок обгризує молоді пагонці на вишнях. О. 1861. V. 74.
Морокува́ти, -ку́ю, -єш (на ко́го), гл. Сердиться, ворчать на кого. Вх. Зн. 37.
Набу́ти, -ся. Cм. набувати, -ся.
Нуждочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ нужда. 2) Родимчикъ у дѣтей. Канев. у.
Підрихтовувати, -вую, -єш, сов. в. підрихтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Подчищать и подправлять, подправить ножемъ вырѣзанныя изъ мятой кожи полосы. Вас. 159.
Попутати, -таю, -єш, гл. Спутать (лошадей). Попутали коників у долині. АД. І. 269.
Порошний, -а́, -е́ Пыльный. Желех.
Пошпурити, -рю, -риш, гл. Швырнуть. Мнж. 117. Як пошпуре коляку туди, де вона вперве лежала, так та коляка в землю і породилась. Драг. 23.
Нас спонсорують: