Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гудити
гудіння 1
гудіння 2
гудіти
гудкати
гудля
гудок
гудьба
гудючий
гуж
гужа!
гужва
гужевня
гужівка
гужов
гуз
гуза
гуздечка
гузеро
гузирець
гузирь
гузиця
гузичний
гузір
гузка
гузниця
гузно
гузнянка
гузок
гузувати
гузя!
гук I
гук II
гукало
гуканина
гукання
гукарня
гукати
гукатися
гукля
гукнути
гуком
гуконути
гукотія
гулавий
гулий I
гулий II
гулити
гулиця
гулі I
гулі II
гулонька
гуль!
гульба
гульбини
гульбище
гульбощі
гульвіса
гульк
гулька
гулькнути
гульма
гульнути
гульня
гультай
гультіпака
гультяїще
гультяй
гультяйка
гультяйство
гультяйський
гультяювати
гулюкати
гулюмаха
гуля
гуля-гуч!
гуляй-городина
гуляка
гулякати
гуляльня
гулянка
гуляння
гуляночка
гуляти
гулятися
гулятоньки
гуляточки
гулящий
гумен
гуменія
гуменний
гуменник
гуменце
гумнище
гумно
гумоннява
гумор
гумористичний
гуна
гунати
гунодза
гунственний
гунство
гунути
гунцвол
гунцвот
гуньба
гунька
гуня
гунявий
гуняти
гуп!
гупалка
гупало
гупати
гупнути
гупотіти
гупотнява
гура
гурака
Губрі́й, -рія, м. = Губань. Конотоп. у. Губрієм прозвано його за те, що був вельми багатий і добре губатий. Г. Барв. 448. Ув. Губрія́ка. Аф. 370.
Загні́ватися, -ваюся, -єшся, гл. Разсердиться. Ой загнівався мій миленький без причини на мене. Гол. І. 275.
Зажни́вний, -а, -е. Относящійся ко времени жатвы. зажнивні пісні. Пѣсни, которыя поютъ во время жатвы.
Молоди́ти, -джу, -диш, гл. Молодить, придавать видъ молодости. Ні літ вона, ні спеки не боїться, бо молодить її пекельна тьма. К. ПС. 123.
Незодягнутий, -а, -е. Неодѣтый. Мет. 273.
Облада, -ди, ж. Недвижимое имущество, имѣніе. Жити на своїй обладі.
Побудувати, -ду́ю, -єш, гл. Построить. Побудували литвини церкву. Рудч. Ск. II. 196. Опочивав сном тихим, безпробудним, як сплять царі і дуки імениті, що помники собі побудували. К. Іов. 8.
Слухання, -ня, с. 1) Слушаніе. 2) Повиновеніе.
Спас, -са, м. 1) Праздникъ 6 августа, Преображеніе. Прийшов Спас — держи рукавиці про запас. Ном. № 468. 2) Спаситель. 3) Церковь во имя Спасителя. У Межигорського Спаса тричі причащалась. Шевч.
Управитель, -ля, м. Управляющій. Дармо тоді гукав управитель, щоб на панщину йшли. МВ. (О. 1862. І. 102). А пан з костьолу їхав, чи управитель, а не пан. Шевч. 514.
Нас спонсорують: