Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гудити
гудіння 1
гудіння 2
гудіти
гудкати
гудля
гудок
гудьба
гудючий
гуж
гужа!
гужва
гужевня
гужівка
гужов
гуз
гуза
гуздечка
гузеро
гузирець
гузирь
гузиця
гузичний
гузір
гузка
гузниця
гузно
гузнянка
гузок
гузувати
гузя!
гук I
гук II
гукало
гуканина
гукання
гукарня
гукати
гукатися
гукля
гукнути
гуком
гуконути
гукотія
гулавий
гулий I
гулий II
гулити
гулиця
гулі I
гулі II
гулонька
гуль!
гульба
гульбини
гульбище
гульбощі
гульвіса
гульк
гулька
гулькнути
гульма
гульнути
гульня
гультай
гультіпака
гультяїще
гультяй
гультяйка
гультяйство
гультяйський
гультяювати
гулюкати
гулюмаха
гуля
гуля-гуч!
гуляй-городина
гуляка
гулякати
гуляльня
гулянка
гуляння
гуляночка
гуляти
гулятися
гулятоньки
гуляточки
гулящий
гумен
гуменія
гуменний
гуменник
гуменце
гумнище
гумно
гумоннява
гумор
гумористичний
гуна
гунати
гунодза
гунственний
гунство
гунути
гунцвол
гунцвот
гуньба
гунька
гуня
гунявий
гуняти
гуп!
гупалка
гупало
гупати
гупнути
гупотіти
гупотнява
гура
гурака
Валюшник, -ка, м. = валюша. Н. Вол. у.
Лілійо́вий и ліліовий, -а, -е. Лилейный. Шух. І. 118.
Навпере́д нар. 1) Впредь. 2) Впередъ, ранѣе. Я навперед снігу дрова з лісу привіз. Камен. у.
Перстінь Cм. перстень.
Пороша, -ші, ж. Первый снѣгъ. Грин. ІІІ. 341. По двору, по двору да пороша упала; а на тій пороші сліди хороші. Мет. 232. Ум. порошенька.
Сотня, -ні, ж. 1) Сотня, сто штукъ. 2) Часть козацкаго полка. 3) Въ старой Украинѣ XVII и XVIII в. извѣстная часть территоріи, состоявшая изъ нѣсколькихъ курінів и сама составлявшая часть полка. Ум. со́тенька.
Спохилий, -а, -е. Покатый, наклонный.
Трупіна, -ни, ж. Слои древесины. Шух. І. 176.  
Фасоля, -лі, ж. 1) = хвасоля. МУЕ. І. 98. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 200.
Широкорукавий, -а, -е. Съ широкими рукавами. У широкорукавій білій сорочці. МВ. ІІІ. 134.
Нас спонсорують: