Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гудити
гудіння 1
гудіння 2
гудіти
гудкати
гудля
гудок
гудьба
гудючий
гуж
гужа!
гужва
гужевня
гужівка
гужов
гуз
гуза
гуздечка
гузеро
гузирець
гузирь
гузиця
гузичний
гузір
гузка
гузниця
гузно
гузнянка
гузок
гузувати
гузя!
гук I
гук II
гукало
гуканина
гукання
гукарня
гукати
гукатися
гукля
гукнути
гуком
гуконути
гукотія
гулавий
гулий I
гулий II
гулити
гулиця
гулі I
гулі II
гулонька
гуль!
гульба
гульбини
гульбище
гульбощі
гульвіса
гульк
гулька
гулькнути
гульма
гульнути
гульня
гультай
гультіпака
гультяїще
гультяй
гультяйка
гультяйство
гультяйський
гультяювати
гулюкати
гулюмаха
гуля
гуля-гуч!
гуляй-городина
гуляка
гулякати
гуляльня
гулянка
гуляння
гуляночка
гуляти
гулятися
гулятоньки
гуляточки
гулящий
гумен
гуменія
гуменний
гуменник
гуменце
гумнище
гумно
гумоннява
гумор
гумористичний
гуна
гунати
гунодза
гунственний
гунство
гунути
гунцвол
гунцвот
гуньба
гунька
гуня
гунявий
гуняти
гуп!
гупалка
гупало
гупати
гупнути
гупотіти
гупотнява
гура
гурака
Вадитися, -джуся, -дишся, гл. Ссориться. Ой, мужу, та не вадьмося, та ходім до дому та порадьмося. Гол. ІІІ. 544.
Гала меж. 1) = гиля. Дробу, дробу, дробушечки, наївшися петрушечки, наївшися лободи, гала, гала до води. Чуб. ІІІ. 88. 2) піти гала світа. = світ за очі піти. Cм. світ. Щоб ти пішов круга світа та гала світа. Ном. № 3677. Забіжи галасвіта. Чуб. VII. 575. 3) Припѣвъ. Ой чук та гала, а я в церкві була. Чуб. V. 1166.
Достри́бувати, -бую, -єш, гл. 1) сов. в. достриба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Допрыгивать, допрыгать до чего либо. 2) сов. в. дострибну́ти, -бну́, -не́ш. Допрыгивать, допрыгнуть до чего либо.  
Муля́рник, -ка, м. = маляр. Ум. мулярничок. Вичорнили брівки да мулярнички. Чуб. III. 145.
Погострити, -рю́, -риш, гл. Поострить.
Поздавлювати, -люю, -єш, гл. Сдавить (во множествѣ).
Полоскати, -щу, -щеш, гл. Полоскать. Розмай-зілля знайшла, полоскала на річці. Чуб. V. 414.
Помовкнути, -немо, -нете, гл. Умолкнуть (о многихъ). Усі троє полягали і помовкли, мов би поснули. Мир. Пов. II. 110. Гадюки як засичать, а сама більша як засичить на них, — вони всі і помовкли. Драг. 11.
Поцюкати, -каю, -єш, гл. Слегка порубить топоромъ, саблей. Козак лежить і поцюканий, і порубаний. ХС. II. 196.
Тама II, нар. Тамъ. Шейк.
Нас спонсорують: