Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонитва
гонитель
гонителька
гонительство
гонити
гонитися
гониця
гонишний
гоній
гонінник
гоніння
гонір
гонкий
гонобити
гоном гнати
гонор
гонористий
гонорний
гоноровий
гоноровитий
гонорство
гонорувати
гоноруватися
гонт
гонтарь
гонтовий
гонук
гончак
гончаренко
гончариха
гончарище
гончарівна
гончарний
гончарня
гончаровий
гончарство
гончарський
гончарь
гончарювати
гончий
гонько
гоня
гоняйло
гоп!
гопак
гопати
гопи
гопка
гопкати
гопки
гопцювати
гора
горазд
гораздувати
горальня
горання
горар
горарь
горб
горбака
горбань
горбастий
горбатий
горбатіти
горбик
горбитися
горбоватий
горбовина
горбок
горбочок
горгач
горгонія
горда
горделивий
гордий
гордина
гординець
гординський
гординя
гордити
гордитися
гордівник
гордівниця
гордій
гордість
гордо
гордовать
гордовина
гордовитий
гордовливий
гордорослий
гордощ
гордування
гордувати
гордуватий
гордуватися
гордун
горе
горел
горелі
горен
горенити
горенько
горецвіт
горецтво
гореч
горечко
горзина
гориквіт
гориніж
горихвіст
горицвіт
горище
горі
горівка
горідчик
горіжний
горізнач
горій
горійше
Баштановий, -а, -е. = Баштанний.
Гадюча, -ча́ти, с. = гадюченя. Ком. 11. стр. 107.
Женчи́ха, -хи, ж. Жница. Н. Вол. у.
Зду́ти Cм. здувати.
Перековерсати, -саю, -єш, гл. Перековеркать. Вже вони хоч що, то по своєму перековерсають. Г. Арт. (О. 1861. III. 101).
Повипливати, -ваємо, -єте, гл. Выплыть (о многихъ). Ніхто не втоп, — усі повипливали.
Поминальниця, -ці, ж. Одна изъ четырехъ осеннихъ субботъ (Кузьмина. Лучина, Дмитрова, Михайлова), въ которыя поминаются умершіе подаваніемъ священнику «на часточку» и воздержаніемъ отъ нѣкоторыхъ работъ. Мил. 171.
Поміркуватися, -куюся, -єшся, гл. 1) Подумать, поразмыслить. Драг. 244. Вернися, дочко, вернись, поміркуймося. Чуб. V. 906. Оттак сердега наш Рябко поміркувавсь, та й спать на цілий день і цілу ніч попхавсь. Г.-Арт. (О. 1861. III. 83). Пішов до голови по розум, поміркувавсь. О. 1861. III. 88. 2) Одуматься. Будеш бити, сли-м провинила, а може ся поміркуєш та мені подаруєш. Гол.
Похил, -лу, м. Наклонъ. Малий похил у сієї сохи. Волч. у.
Пхатися, пхаюся, -єшся, гл. 1) Толкаться; проталкиваться, переться. Чого ти пхаєшся? Харьк. г. Де їдять, там пхайся, де бідують, — звідти тікай. Чуб. І. 276. 2) Медленно итти, ѣхать. Пхався на бовкуні. В Латію з військом також пхавсь. Котл. Ен. IV. 67.
Нас спонсорують: