Березіль, -ля, м. Мѣсяцъ мартъ. , заглавный листъ.
Виграшка, -ки, ж. Игрушка; забава. Вона й бере мене в покої синкам на виграшку.
Вигрімляти, -ля́ю, -єш, гл. Гремѣть, грохотать. То не хмари по небу громом святим вигрімляють. Здалека грім вигрімляв закотом.
Видати 2, -даю, -єш, гл. Видѣть. А ні слихом слихати, а ні видом видати. Хто в світі не бував, той і дива не видав. Перва сотня виступає, вдова сина не видає. хто видав так говорити? Развѣ такъ можно говорить? ви́дано. Чи то видано, щоб живе мнясо само в рот ускочило? Видано-невидано, якого накидано.
Знаття, -тя́, с. Знаніе. Бува там, у громаді, якесь знаття потайне, що прочуває непевну правду доразу. І. 96). коли б, як би знаття́. Если бы было извѣстно. Як би знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав.
Купалочка, -ки, ж. Ум. отъ купала.
Повиж нар. Выше. Повиж моря краю зачився місяць в туманах блукати.
Ранкувати, -ку́ю, -єш, гл. Проводить утро. На калині зозуля, а на калині сивая, там кує, ночує, ранкує, ніхто зозулі не чує. Де ти, Марусю, де ти, молода, сей ранок ранку вала? Рачкувала я, мої подружечки, у старшої дружечки.
Розбивати, -ваю, -єш, сов. в. розбити, -зіб'ю, -єш, гл.
1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. глек розбити з ким. Поссориться съ кѣмъ. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ.
2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати.
3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця.
4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває.
5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає.
6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розібє ті чари.
7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати.
Сповиток, -тку, м. Пеленки. Дитина в сповитку. Ум. сповиточок. Я ще в сповиточку зосталася сиротою.