Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонитва
гонитель
гонителька
гонительство
гонити
гонитися
гониця
гонишний
гоній
гонінник
гоніння
гонір
гонкий
гонобити
гоном гнати
гонор
гонористий
гонорний
гоноровий
гоноровитий
гонорство
гонорувати
гоноруватися
гонт
гонтарь
гонтовий
гонук
гончак
гончаренко
гончариха
гончарище
гончарівна
гончарний
гончарня
гончаровий
гончарство
гончарський
гончарь
гончарювати
гончий
гонько
гоня
гоняйло
гоп!
гопак
гопати
гопи
гопка
гопкати
гопки
гопцювати
гора
горазд
гораздувати
горальня
горання
горар
горарь
горб
горбака
горбань
горбастий
горбатий
горбатіти
горбик
горбитися
горбоватий
горбовина
горбок
горбочок
горгач
горгонія
горда
горделивий
гордий
гордина
гординець
гординський
гординя
гордити
гордитися
гордівник
гордівниця
гордій
гордість
гордо
гордовать
гордовина
гордовитий
гордовливий
гордорослий
гордощ
гордування
гордувати
гордуватий
гордуватися
гордун
горе
горел
горелі
горен
горенити
горенько
горецвіт
горецтво
гореч
горечко
горзина
гориквіт
гориніж
горихвіст
горицвіт
горище
горі
горівка
горідчик
горіжний
горізнач
горій
горійше
Бава, -ви, ж. Встрѣчено только уменьш. отъ этого слова: бавойка. Употреблено въ значеніи: гостепріимная хозяйка, задерживающая гостей: Ой буде ж нам ся, буде: забавили нас люде, забавила нас бавойка — Ганнусина матінойка при п'яній горілойці, при любій розмовойці. Pauli. І. 84.
Баусатий, -а, -е. = усатий. Вх. Лем. 390.
Відбавлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відбавитися, -влюся, -вишся, гл. Отлучаться, отлучиться. Нікуди на сторони одбавитись. МВ. (О. 1862. I. 100).
Догада́ти, -да́ю, -єш, гл. Догадаться. А Мішка Самійло чогось догадав, за бідного невольника ланцюгами втроє себе приняв, полуночної години дожидав. Дума.
Заґедзе́лити, -лю, -лиш, гл. Понести чепуху.
Зриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зірватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб. 2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ. ІІ. 54. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Встав, зірвався, пішов з шумом. Гол. І. 37. зірватися на ноги. Вскочить. Св. Л. 106. 3) Трогаться, тронуться съ мѣста, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Драг. 16. Мати було як зірветься хоч на один день куди... Г. Барв. 62. Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. Грин. III. 357. 4) Подниматься, подняться (о бурѣ и пр.) Зірвалася шуря-буря. Н. п.
Клейно, -на, с. Клеймо, тавро на животныхъ. Черк. у. Мнж. 182.
Ле́ліч, -чу, м. Alnus viridis. Вх. Зн. 32.
Миркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Бормотать. Миркоче собі під ніс.
Поліг, -логу, м. 1) Низменное мѣсто у рѣки. 2) = покіс. Шух. І. 170.
Нас спонсорують: