Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонитва
гонитель
гонителька
гонительство
гонити
гонитися
гониця
гонишний
гоній
гонінник
гоніння
гонір
гонкий
гонобити
гоном гнати
гонор
гонористий
гонорний
гоноровий
гоноровитий
гонорство
гонорувати
гоноруватися
гонт
гонтарь
гонтовий
гонук
гончак
гончаренко
гончариха
гончарище
гончарівна
гончарний
гончарня
гончаровий
гончарство
гончарський
гончарь
гончарювати
гончий
гонько
гоня
гоняйло
гоп!
гопак
гопати
гопи
гопка
гопкати
гопки
гопцювати
гора
горазд
гораздувати
горальня
горання
горар
горарь
горб
горбака
горбань
горбастий
горбатий
горбатіти
горбик
горбитися
горбоватий
горбовина
горбок
горбочок
горгач
горгонія
горда
горделивий
гордий
гордина
гординець
гординський
гординя
гордити
гордитися
гордівник
гордівниця
гордій
гордість
гордо
гордовать
гордовина
гордовитий
гордовливий
гордорослий
гордощ
гордування
гордувати
гордуватий
гордуватися
гордун
горе
горел
горелі
горен
горенити
горенько
горецвіт
горецтво
гореч
горечко
горзина
гориквіт
гориніж
горихвіст
горицвіт
горище
горі
горівка
горідчик
горіжний
горізнач
горій
горійше
Закалю́жений, -а, -е. Испачканный въ жидкой грязи. Свиня закалюжена. Зміев. у.
Залю́тий, -а, -е. = лютий. Зімонька-зіма та залюта була. Н. п. Волч. у. Слов. Д. Эварн.
Лі́тком нар. Лѣтомъ. Літком немає Мотрі дома. Мир. ХРВ. 25.
Невгавати, -ва́ю, -єш, гл. Не переставать, не уставать. Сидить у норі і невгаваючи усе їсть дітей. Шевч. 309.
Перстенина, -ни, ж. Перстень. Шкода моєй перстеники, що їй дурень носить. Гол. IV. 456.
Ралля, -ля, с. Паханье ралом. Ой где міщанини йа з поля з ралля, його жінка із корчми з гуляння. Чуб. V. 1075.
Семинарія, -рії, ж. Семинарія.
Сніп, снопа, м. 1) Снопъ. Да взяв на ратище ворота, так як от сніп святого жита візьмеш. ЗОЮР. І. 4. жать за сніп. Жать, получая плату частью урожая. Сим. 196. 2) Пучекъ связанной лучины. Шух. І. 223. Ум. сніпок, снопок, снопик, снопо́чок, сно́пчик, сно́понько. А в мене хата сніпками вшита. Мет. 6. Мак поспіль укрив городи коло кожнісінької хатки, снопчиками та жмутками ріс при дорозі. МВ. ІІІ. 127.
Тирлувати, -лую, -єш, гл. Останавливать и сбивать въ кучу стадо. Сим. 20.
Хвальшивий, -а, -е. 1) Фальшивый, поддѣльный, ложный. Осей перстінь, що фальшивим способом вгроблений. Гн. І. 147. 2) Неискренній, лицемѣрный.
Нас спонсорують: