Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Бубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. І. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. І. 9.
Горя́нин, -на, м. Горець, житель возвышенныхъ мѣстъ. Галиц.
Дзе́нькати, -каю, -єш, одн. в. дзе́нькнути, -ну, -неш, гл. Звонить, звенѣть, преимущественно прерывисто, звякать. Ото ж, мабуть, тоді ключик упав, як я казала, що щось дзенькнуло. Новомоск. у.
Підливання, -ня, с. Подливаніе.
Помножатися, -жаюся, -єшся, сов. в. помножитися, -жуся, -жишся, гл. Умножаться, умножиться.
Пороздиратися, -раємося, -єтеся, гл. Разорваться, разодраться (о многихъ).
Порт, -ту, м. 1) Пеньковая (или льняная) нитка въ шерстяной матеріи или сукнѣ. О. 1861. XI. 26. Борз. у. Лебед. у. Це не чисте сукно, а з портом. Черниг. у. 2) Родъ полотняной шали, или платка. Вх. Лем. 454.
Розвівати, -ва́ю, -єш, сов. в. розвіяти, -вію, -єш, гл. Развѣвать, развѣять. Шевч. 8. Буйний вітер повіває, широкий лист розвіває. Чуб. V. 40. Шкода, шкода білого цвіту, що розвіяв вітер по всьому світу. Чуб.
Сокотитися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Беречься, остерегаться. Вх. Зн. 65.
Хабз, -зу, м. хабза, зи, ж. = хабзина. Вх. Лем. 478. Вх. Уг. 272.
Нас спонсорують: