Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гданський
гдась
где
ге! I
ге II
гебан
гебель
гев
гевади
гевал
гевалка
гевґати
гевер
гевка
гегеп
гегепнути
гегепнутися
геде
гедз
гей! I
гей II
гейкання
гейкати
гейкатися
гейки
гейкнути
гейку
гейнувати
гейс!
гейса
гейс-берта
гейсь!
гекзаметр
гела
ге-ле-гев
гелета
гель
гембель
гембелювати
гемблювання
гембочка
гемон
гемонець
гемонів
гемонський
гемоняка
ген
генбаль
генде
гендель
генденьки
гендльовий
гендлювання
гендлювати
генерал
генеральний
генеральський
генеральша
геній
геніяльний
генорал
гентина
генто
гентоватішний
генцинатий
генька
геп
гепа
гепака
гепати
гепнути
гепнутися
гепонути
гептатися
герб
гербатка
гербований
гербовий
гербувати
гергепа
гергепнути
гергепнутися
гергот
герґев
герець
геркотати
геркотня
героївський
героїня
героїти
героїчний
героїчність
героїчно
герой
геройство
геройський
герсонути
гертанка
герун
герць
герцювання
герцювати
гет
гетаж
гетка
гетта!
геть
гетька
гетьман
гетьманенко
гетьманець
гетьманиха
гетьманів
гетьманівна
гетьманка
гетьманова
гетьманонько
гетьманство
гетьманський
гетьманування
Возирка, -ки, ж. = возівня. Вх. Лем. 400.
Дзи́ґлик, -ка, м. Стулъ, табуретъ, треножникъ. Одягну тебе, обую, посажу як паву на дзиґлику, як гетьманшу та й дивитись буду. Шевч. 144. Царя на дзиґлик посадили. Котл. Ен. Ум. Дзи́ґличок.
Мо́вно нар. Говорливо, разговорчиво, словоохотливо; рѣчисто.
Обіжати, -жаю, -єш, сов. в. обідити, -джу, -диш, гл. Обижать, обидѣть. Старший брат обіжає меншого. Стор. І. 21. Обідив я тебе бідненьку вчора. Г. Барв. 282.
Облізковий, -а, -е. = обапольний. Облізкові дошки. Кобел. у.
Підрешіток, -тка, м. = підрешітка 1. Вас. 152.
Поговорити, -рю́, -риш, гл. Поговорить. Він у мене такий був, що не до розмови: як прийде, так і засне і не поговоре. Чуб. V. 28.
Посинілий, -а, -е. Посинѣвшій. Посинілі руки. Мир. Пов. І. 158 б.
Поурмлений, -а, -е. Тронутый скотиной при пастьбѣ, съѣденный сверху (о травѣ). Сильніші вівці, вистоявшись за день, ідуть швидко, зривають тільки вершки з трави так, що ззаду, котрі вівці слабіші, а паче ягнятка, не можуть пастися, бо поурмленої трави вівця не їстиме. О. 1862. V. Кух. 33.
Череватий, -а, -е. 1) Съ большимъ животомъ, брюхатый. Чужа діти череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої, як паненята. Ном. № 9240. 2) ж. р. Беременная. Чим баба, виновата, що дівка черевата. Ном. № 4061.
Нас спонсорують: