Випивати, -ва́ю, -єш, сов. в. випити, -п'ю, -єш, гл.
1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Горе — море: пий його, не вип'єш. він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. ви́пити повну, не малу, т. е. випити повну чарку горя, лиха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку.
2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. — очі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі.
Горі́ше нар. = Горійше. Ой горе, горе калині при долині, а ще й горіше сироті на чужині.
Дя́дьків, -кова, -ве Дядинъ. Справа коло дядькового воза. А в дядька й у нас коробка ковбас. Дядькові поїмо, своїх не дамо. дя́дькова хі́та. Тюрьма.
Зрадливо нар. По-измѣннически. Мессап, забігши збоку, зрадливо, зо всього наскоку, пустив в Енея камінцем.
Зрадній Cм. зрадний.
Лагодливий, -а, -е. Сговорчивый, миролюбивый.
Напа́лювати, -люю, -єш, сов. в. напалити, -лю́, -лиш, гл. 1) Натапливать, натопить, накаливать, накалить. Напалили піч. 2) Нажигать, нажечь. Треба замазувати на сволоці хреста, що напалюється у страшний четверг.
Пошанівка, -ки, ж. Хорошее обращеніе, бережность. Як він буде довго носити свиту, коли у нього одежі ніякої пошанівки нема: чи сльота, чи шо, все в новій шарґає.
Роздзявлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. роздзявитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Разѣваться, разинуться.
2) Разверзаться, разверзнуться. Стенув ти землю — розступилась, роздзявились безодні ями.
Хирячка, -ки, ж. Болѣзнь. Хирячка напала Катрю, треба лічити.