Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гданський
гдась
где
ге! I
ге II
гебан
гебель
гев
гевади
гевал
гевалка
гевґати
гевер
гевка
гегеп
гегепнути
гегепнутися
геде
гедз
гей! I
гей II
гейкання
гейкати
гейкатися
гейки
гейкнути
гейку
гейнувати
гейс!
гейса
гейс-берта
гейсь!
гекзаметр
гела
ге-ле-гев
гелета
гель
гембель
гембелювати
гемблювання
гембочка
гемон
гемонець
гемонів
гемонський
гемоняка
ген
генбаль
генде
гендель
генденьки
гендльовий
гендлювання
гендлювати
генерал
генеральний
генеральський
генеральша
геній
геніяльний
генорал
гентина
генто
гентоватішний
генцинатий
генька
геп
гепа
гепака
гепати
гепнути
гепнутися
гепонути
гептатися
герб
гербатка
гербований
гербовий
гербувати
гергепа
гергепнути
гергепнутися
гергот
герґев
герець
геркотати
геркотня
героївський
героїня
героїти
героїчний
героїчність
героїчно
герой
геройство
геройський
герсонути
гертанка
герун
герць
герцювання
герцювати
гет
гетаж
гетка
гетта!
геть
гетька
гетьман
гетьманенко
гетьманець
гетьманиха
гетьманів
гетьманівна
гетьманка
гетьманова
гетьманонько
гетьманство
гетьманський
гетьманування
Брилик, -ка, бриличок, -чка, м. Ум. отъ бриль.
Гатити, -гачу, -тиш, гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Макс. (1849) 55. Я греблю гачу. Чуб. І. 127. Хоч греблю гати. (Так много). Ном. № 7666. 2) Накладывать въ большомъ количествѣ. І на віщо стілько дров гатити в грубу? 3) Бить, колотить, рубить. Молотом гатити. Гн. II. 49. І ногами товче, і пулами гатить. Св. Л. 286. 4) Стрѣлять сильно, напр. изъ пушекъ. Із рушниць стріляли, другі з мущирів гатили. Мкр. Н. 34.
Далиня́, -ні́, ж. = Далечини.
Дря́пати, -паю, -єш, гл. 1) Царапать. Штовхають її, дряпають, щипають. МВ. І. 76. Дивись, кіт як дряпає. Харьк. (Собаки) заскіглили і стали дряпати лапами. Стор. МПр. 112. 2) Царапать, плохо писать.
Курдупель, -пля, м. Карликъ. Желех.
Перешкожати, -жа́ю, -єш, сов. в. перешкодити, -джу, -диш, гл. Мѣшать, помѣшать, препятствовать, воспрепятствовать.
Роскошич, -ча, м. Расточитель. Покошичі-роскошичі: хто прийде в жупані, то пійде без свитки. Ном. № 13450.
Рятун, -на, м. Спаситель, спасающій. Лохв. у.
Токмитися, -млюся, -мишся, гл. Условливаться, соглашаться, договариваться. Вх. Зн. 70.
Швайка, -ки, ж. 1) Толстое шило. Проміняв шило на швайку. Ном. № 10608. золота швайка мур пробиває. Деньгами все можно сдѣлать. Ном. № 1394. 2) Ковырялка для курительной трубки. Гол. Од. 66. 3) Шпиль, шпиць на зданіи. Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест. Св. Л. 26. 4) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 472. 5) Бѣлошвейка. Вона швайка, вчилась шити десь у городі, шив тепер по панах. Екатерин. у. 6) Рыба Aspius bipunctatus. Вх. Пч. IT. 18. Ум. шваєчка.
Нас спонсорують: