Баброш, -ша, м. Пачкунъ.
Булінька, -ки, ж. Ум. отъ буля.
Дви́нути, -ну, -неш, гл. 1) = Двигнути. Ой чи вийду на танець, — від стараго буханець в потилицю, або в спину, що й ногами вже не двину. 2) Отправиться, двинуться. Сам не знаю, чи полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати, закину я вражу бардину, сам до дівчини на всю пічку двину. І двинув він (Оврам) звідтіля в гори. 3) Выстрѣлить. От ми поставили перед ними артилерію, та як двинули з гармат, так бісова черкесня вростіч, та тіка, аж не потовпиться. 4) Ударить сильно. Я як двину її (собаку) зо всього маху навідлі бичем по морді, так вона на місці й перекрутилась. 5) Выстроить. На хуторі (Максим) зараз же на перше літо двинув будинок, мов панські хороми.
Задари́ти Cм. задарювати.
Знаряддя, -дя, с. Орудіе. І Господь його ізбавить од ловецького знаряддя. Котляреський... був тільки знаряддям українського світогляду.
Карноухий, -а, -е. Съ маленькими ушами.
Намо́чувати, -чую, -єш, сов. в. намочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Намачивать, намочить. Не бий, не печи, — тільки язик намочи. Щоб тебе дощ намочив! Намочила сорочки.
Опранцюватіти, -тію, -єш, гл.
1) Покрыться сифилитическою сыпью.
2) Сильно опротивѣть. Аж опранцюватіє з тобою балакавши.
Понадсипати, -па́ю, -єш, гл. Надсыпать (во множествѣ). Мабуть понадсипаю потроху пір'я з подушок, а то мати такі тугі понасипали.
Прийомний, -а, -е. Гостепріимный. Там для хліба-соли прийомний чоловік.
