Висвистувати, -тую, -єш, сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл.
1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна.
2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Зохматися, -маюся, -єшся, гл. Пожелать. Мати собі міркувала, що як пійде на розглядини, що й своє, мовляв, тягло, і велика ікона від покійної жінки дітям зосталась, то я й зохмаюсь (заміж). Почула, що чоловік до свата збірається, та й собі зохмалась туди ж іти.
Масю́сінький, -а, -е. Крохотный, чрезвычайно малый.
Набо́йчик, -ка, м. Шомполъ.
Паруб'я, я́ти, с. = парубча. Пора нашим паруб'ятам селом мандрувати. У мене сини паруб'ята.
Перебірниченько, -ка, перебірничок, -чка, м. Ум. отъ перевірник.
Розлютуватися I, -ту́юся, -єшся, гл. Разозлиться. Як розлютується пані, як накинеться на неї.
Рукодіяння, -ня, с. = рукодія. Нема в світі, як свого рукодіяння чи полотно, чи свита: носитиметься не знать докіль.
Темесити, -шу, -сиш, гл. Догадываться смекать.
Чинбарство, -ва, с. Кожевничество.
