Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

топчило

Топчило, -ла, с. Чанъ, въ которомъ топчуть виноградъ. Шейк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 275.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТОПЧИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТОПЧИЛО"
Близчий = Ближчий.
Вигадування, -ня, с. Выдумываніе.
Гівноїд, -да, гівнорий, -рия, м. гівнорийка, -ки, ж. гівняк, -ка, гівняр, -ра, м. Жукъ навозный, Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. II. 27. Вх. Лем. 403.
Підводний, -а, -е. Подводный. Левиц. Пов. 109.
Покороткуватий, -а, -е. = покороткий. Старенька дерга покороткувата. Мир. Пов. II. 56.
Прохававкати, -каю, -єш, гл. О перепелѣ: прокричать.
Прутнути, -ну, -неш, гл. Быстро побѣжать. Він так прутнув, що тільки курява зосталась. Конотоп. у.
Родзиночки, -чок, ж. мн. Ум. отъ родзинки.
Свердлик, -ка, м. 1) Ум. отъ свердел. 2) Часть поколодви (Cм.). Шух. І. 237.
Храмачка, -ки, ж. = хрімка. Вх. Лем. 479.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТОПЧИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.