Бубніти, -нію, -єш, гл. Разбухать, взбухать. Бубніє пашня, як на дворі мокро.
Дзю́ба́ти, -баю, -єш, одн. в. дзю́бну́ти, -ну, -неш, гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби, пшеницю дзюбають. Дзюба́ти насі́ння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ).
Дячи́ха, -хи, ж. Жена дьячка. Ой, пробі! Очіпка хочу!... Пробі такого хочу, як на дячисі.
За́чесно нар. Въ чести? І мені б зачесно було, як би у дітей було.
Зже́рти Cм. зжирати.
Кожушок, -шка, м. Ум. отъ кожух.
1) У новеньких кожушках, у сивеньких тапочках, — так гарно повдягані дітки. Послі собі й кожушок справимо.
2) Кожа, внѣшняя оболочка нѣкоторыхъ животныхъ. Въ сказкѣ — лягушечья кожа у женщины, превращенной въ лягушку. Взяла кожушок з себе скинула, вийшла. Знову кожушок наділи і стала такою жабою, як і була. Кожушок у воші.
3) — на орісі. Листоватая плюска у орѣха.
4) Тонкая кожица поверхъ молока, киселя и пр.
5) мн. Рас. Echinospermum lappula.
Лавута, -ти, м. Дуракъ, глупецъ.
Обхвіруватися, -руюся, -єшся, гл. Обходиться. У нас дуже мам хліба, не знаємо як їм обхвіруватися.
Пишатися, -шаюся, -єшся, гл. Гордиться. Ляхи мусять пишатись тим, що принадили до свого культурного гурту таких руських людей, як Замойські та Жовковські. Иногда: важничать. Пишається, як корова в хомуті.
2) Красоваться. Ще на Україні веселі і вольнії пишались села.
Погань, -ні, ж.
1) Гадость, дрянь, скверность. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить.
2) соб. Язычники.
