Водити, -жу, -диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме!
Волос, -са, м.
1) Волосъ. Без Божої волі і волос з голови не спаде. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. волос часто значитъ волоса, всѣ волоса на головѣ: У волиночки коса з золотого волоса щирий бір освітила. Не покинь же мене, Боже, як мій волос побіліє. волосом світити. Быть дѣвицей. волосом засвітила. Говорится о замужней женщинѣ, когда у нея спадетъ очіпок.
2) Опухоль съ нарывомъ на пальцѣ. Кому чи трясцю одігнати, од заушниць, чи пошептати, або і волос ізігнать. волос виливати. Лѣчить извѣстнымъ образомъ волос.
3) Гусеница Euprepia. Ум. волосок, волосочок.
Горохля́нка, -ки, ж. = Горохвина.
Комашитися, -шуся, -шишся, гл. Копошиться.
Лесте́ць, -тця́, м. Льстецъ.
Поприбивати, -ва́ю, -єш, гл. Прибить (во множествѣ). Поприбивав защіпки до дверей.
Пуття, -тя, с. Первоначально: путь, дорога, но употребл, лишь въ переноси, значеніи: толкъ, прокъ. Молоді хазяї, думає, — чому й на пуття не навести. Не буде з його пуття. Не буде вже їм ні пуття, ні добра. Без пуття. Безъ толку, безъ смысла. Все робить без пуття.
Станцюватися, -цю́юся, -єшся, гл. Не уступить кому въ танцахъ, съумѣть танцовать одинаково съ кѣмъ. А мені тільки й горя, що матня драна, а то б яй босоніж станцювавсь із сап'янцями.
Тулубець, -бця, м.
1) Ум. отъ тулуб.
2) Внѣшняя оболочка, покровъ. Кавун щось вигризло, тільки тулубець остався. Аж там лежить жаб'ячий тулубець.
Холіва, -ви, ж. ? Низові холіви запорозькі.
