Вигортати, -таю, -єш, сов. в. вигорнути, -ну, -неш, гл.
1) Выгребать, выгресть. Ми його кочергою вигорнули. З мишиних нір достає було їх (горіхи).... З иншої нори.... иноді було з доброї півкоробки вигорне. Переносно: выбирать, выбрать, забрать. Ця хата, поки її зробите, вигорне з вас більш як на сто карбованців.
2) Освобождать, освободить. Він (народ) своє народне слово з-під польської руїни вигортає.
Гійє! меж. = гей 1.
Забреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Залаять (о собакахъ). От же собака забрехала. Собаки забрехали. Всі в хаті кинулись до вікон.
Льо́ха, -хи, ж. Свинья. Десятеро поросят одну льоху ссуть. Одну льоху маємо, та й ту вовки витягнуть з двору. Ум. льошка.
Любува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) — кого́. Любить; ласкать, осыпать любовными ласками. Чужі жонки любувати. Мій миленький іде тихою ходою з инчою милою, він її цілує, він її любує, а на мене, молоденьку, нагайку готує. На що люба любувала, з броду воду вибірала, кацарівно? 2) Выбирать по вкусу. Любує кобилу. 3) — на. Любоваться. Лубує на землю, що як писанка красується. Любував на вола.
Побірниці, -ниць, ж. мн. = плоскінь.
Розсип II, -пи, ж. На Днѣстрѣ: лиманная береговая мель, слегка покрытая водою и во время сѣверныхъ вѣтровъ обнажающаяся на далекое разстояніе.
Супостат, -та, м. Супостатъ, врагъ. Топчи вороги під ноги, а супостати під пяти, щоб перестали брехати. То ж не люде, — супостати: беруть хлопця у салдати.
Тарахкотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = тарахкотати.
Труса, -си, ж. Тревога, смятеніе. За тим натовпом, клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись. Вчинив єси ясу і поміж панами великую трусу.
