Вік, -ку, м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Збавив я тобі віку. вік. Вѣчно. Не вік дівувати. вік вікувати. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. во вік віка, во віки вічні, по вік вічний, во віки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. Співатиму во віки вічні про милості Господні. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. дати на вік. Опредѣлить долгую жизнь. на вік віки, на віки вічні, на віки, на всі віки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. Тепер же я сиротою на віки застала. Чужий, на всі віки чужий. до віку, до смерти віку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. до віку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. покіль віку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. 2) Лѣта. Віком молода. І мати служила молодого віку. 3) Вѣкъ, столѣтіе. 4) — чоловічий. Раст. Hemerocallis fulva L. Ум. вічок. Та й вічок довгий, пробуток добрий.
Захвата́тися, -та́юся, -єшся, гл. = захапатися. Він ся захватав.
Кам'яничин, -на, м. Обитатель города, каменнаго дома. Ой земле, земле, ти справді ж проклятая! Тільки турчину-кам'яничину на сребро, на злото весьма багатая.
Куточок, -чка, м.
1) Ум. отъ куто́к. І ніхто не бачив, що мала дитина у куточку плаче. І знову на небо, бо на землі горе, бо на їй широкій куточка нема тому, хто все знає, тому, хто все чув.
2) Весенняя игра, которая называется еще и мышкою.
Лелі́я, -лії, ж. Лилія. Насіяла миленькая білої лелії. Ой як же ти процвітаєш, як в саду лелія. Ум. лелієнька. Сестро ж моя, лелієнько біла!
Покотити, -кочу, -тиш, гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. І гори покотив би. И горя мало. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Сів на повозку і покотив у місто. Як та туча, куди луча, так і покотили. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум'я. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Cм. покочувати.
Розоряти, -ряю, -єш, сов. в. розори́ти, -рю́, -риш, гл. Разорять, разорить. Вона і Трою розорила, вона Дідону погубила.
Свіжіти, -жію, -єш, гл. Свѣжѣть.
Сідання, -ня, с. Дѣйствіе отъ глагола сідати.
Туркеня, турки́ня, -ні, ж.
1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості.
2) Родъ крупныхъ сливъ. Ум. туркенька, туркененька, турки́нонька.
