Дово́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. довести́ся, -ду́ся, -дешся, гл. 1) Приходиться, придтися, случаться, случиться, выпадать на долю (безлично). На довгім віку усього доведеться. Не довелось свині на небо дивиться. Так нам довелося. Чує, чує материне серце, яка доля доні доведеться. Чаруй, чаруй, дівчинонько, коли довелося, — уже твоє біле личко з моїм понялося. Доведеться ледачому всю правду сказати. 2) Слѣдовать (къ полученію). Заплатив два рублі, а ще доводиться йому шість. 3) Доставаться, достаться. А їй довелась запаска гарна. Сама, дівко, не вгадала, кому доведешся. 4) Приходиться, придтися, стоить. Бідна козацька голово! Оттак то завсегда доводиться нам та честь та слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сияє, а в серце ніхто не загляне. 5) Только несов. в. Приходиться (какимъ либо родственникомъ). А Сомко.... доводиться Юрасеві дядьком.
За́стування, -ня, с. Заслоненіе свѣта.
Невдаха, -хи, об.
1) Неудачникъ, — ница. Невдаха безталанний.
2) Неспособный, неспособная, неумѣлый, неумѣлая. Ум. невдашенька, невдашечка, невдашка. Да ти невдаха; да ти невдаха, да ти невдашенька моя! Ти ні спекти, ні зварить, ні з моїм родом говорить.
Опириця, -ці, ж. Колдунья. Іде чарівниця, опириця.
Понапрохувати, -хую, -єш, понапрошувати, -шую, -єш, гл. Напросить; назвать, созвать. Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим.
Порізати, -жу, -жеш, гл.
1) Порѣзать, обрѣзать.
2) Перерѣзать (многихъ). Найшли пуд мостом дітей порізаних.
Узьмінь Самое глубокое мѣсто въ рѣкѣ съ быстрымъ теченіемъ, не замерзающимъ зимой.
Цілець, -льця, м.
1) Тотъ, кто прицѣливается. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий, то попадеш примо.
2) Большая каменная глыба.
Чатівницький и чатовницький, -а, -е. Сторожевой, караульный. Чатівницька купа.
Шмаркотиння, -ня, с.
1) Мокро́та, сопли.
2) Раст. Solanum nigrum.
