Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розора

Розора, -ри, ж. 1) = і. розор. 2) = ii. розор. Сквир. у. Вообще передѣлъ, черта между двумя вспаханными полями, проведенная плугомъ, или между грядами, сдѣланная заступомъ. Запріг його у соху та й проорав розору. Грин. II. 236.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 54.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗОРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗОРА"
Бздо, -да, с. Газы въ желудкѣ, вѣтры.
Бруква, -ви, ж. Раст. Брюква, Brassica oleracea. Вх. Пч. II. 29. Шух. І. 142. Їдять брукву, а лушпайки кидають. Чуб. II. 250. Ум. бруківка, бруквичка.
Забурха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Забушевать (о водѣ, вѣтрѣ).
Клаптик, -ка, м. Ум. отъ клапоть.
Красномовний, -а, -е. Краснорѣчивый. Левиц. Пов. 52.
Му́ка 1, -ки, ж. Мука, мученіе, страданіе. Він терпів муку од свого кохання. Левиц. І. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 683. на муки давати. Мучить, терзать. Били мене, били, на муки давали. Гол. IV. 492.
Плодючий, -а, -е. Плодовитый.
Посовітувати, -тую, -єш, гл. = порадити. Йому посовітували одну гарну дівку, щоб він її брав. Рудч. Ск. І. 148.
Постругати, -гаю, -єш и постружу, -жиш, гл. 1) Построгать нѣкоторое время. 2) Перестрогать (во множествѣ). 3)дорогу. Почистить, вычистить. Постружу дороженьку к святому Різдву, — сніжком припаде. Мил. 193.
Чвохнути, -ну, -неш, гл. Шлепнуться, ударить. Чуб. VII. 576.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗОРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.