Буяк, -ка, м.
1) = байрак. Встрѣчено только въ одномъ мѣстѣ, — не ошибка-ли? Ой не шуми, луже, зелений буяче.
2) = бугай 1. Гонить буяка на ярмак.
3) мн. Раст. Vaccinium uliginosum.
Викличка, -ки, ж. Оглашеніе о бракѣ. Тепер без трьох викличок і не вінчають.
Ґонт, -ту, м., ґо́нта и го́нта, -ти, ж. Тесъ, гонтъ. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив. Дімок стояв, гонтою вбитий.
Дота́скувати, -кую, -єш, сов. в. дотаска́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Дотаскивать, дотащить. Насилу дотаскав його, такий великий. 2) Истаскивать, истаскать, донашивать, доносить (объ одеждѣ).
Иверень, -рня, м.
1) Щепка, отрубленная поперегъ дерева. В однім селі рубають, а в другім иверні літають. (Загадка: дзвін).
2) Комокъ земли, вылетающій изъ подъ копытъ скачущей лошади. Cм. виверень.
Морґ и морґовий. Cм. ІІІ. морг и морговий.
Озадок, -дку 1), м. Задняя часть туши. З барана озадок. 2) мн. Остатки. Тому чоло, а мені озадки.
Покомизитися, -жуся, -зишся, гл. Покапризничать, поупрямиться. Не зважай на неї: покомизиться та й перестане.
Ростулюватися, -лююся, -єшся, гл. = ростулятися.
Усікати, -каю, -єш, сов. в. усікнути, -ну, -неш и усікти, усічу, -чеш, гл.
1) Отрубывать, огрубить. Судили його військовою радою і присудили усікнути голову.
2) = врубати 3. Дубей ніхто не ноже ні всікти, ні врубати.
