Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розсоха

Розсоха, -хи, ж. 1) Чаще во мн. ч. розсо́хи. Развилка, развилина, мѣсто, гдѣ что-либо раздвояется, напр. бревно съ вилообразнымъ концемъ, мѣсто, гдѣ расходятся ноги, распутье и пр. Драг. 35. О. 1861. XI. Св. 32. Мнж. 148. Шух. I. 149. 2) мн. Деревянные вилы для навоза. Вх. Зн. 61. Ум. розсішка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 58.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗСОХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗСОХА"
Гича, -чі, ж. = гич. Угор. Гича у цибулі. Вх. Лем. 403.
Зміркувати, -ку́ю, -єш, гл. Сообразить. К. Іов. 45. Зміркували, зрахували, що з козака буде. К. Досв. 163.
Моско́та, -ти, ж. Неясный выговоръ. Вх. Уг. 252.
Ницак, -ка, м. Низкій душею человѣкъ; низкопоклонный льстецъ. К. Бай. 75. Покиньте зараз римських ницаків. К. ПС. 95.
Оску́бувати, -бую, -єш, гл. = Оскуба́ти.
Покрадаємо нар. = покрадаємці. Якісь чоловік покрадаємо ловить рибу. Чуб. II. 628.
Понуритися, -рюся, -ришся, гл. Угрюмо опустить голову. Ой вийде брат, — понуриться, вийде матір, — зажуриться. АД. І. 270. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стор. II. 14.
Примулина, -ни, ж. Нанесенный водою илъ. Вх. Уг. 263.
Чвалем нар. Галопомъ. Біжить кінь чвалем. Камен. у.
Швабка, -ки, ж. Нѣмка. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗСОХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.