Грішо́к, -шка́, м. Ум. отъ гріх.
Дратли́вий, -а, -е. Раздражительный.
Морга́ти, -га́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] моргну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Моргать, моргнуть, мигать, мигнуть. От зараз світова зірниця на небі зачала моргать. Моргни, сліпа, коржа дам. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. моргати усами, бровами. Шевелить усами, бровями. І усом не моргне. Зевес моргнув, як кріль, усами. Я на тебе моргала і очима, і бровами. моргати на ко́го. Подмигивать кому-либо, кокетничая, строить глазки. Гей хороша молодичка моргала на мене. На петрушку копала, на Петруся моргала.
Набала́кати, -ся. Cм. набалакувати, -ся.
Облетіти, -лечу́, -ти́ш, гл.
1) Облетѣть (вокругъ); переносно: быстро обѣжать. Мов сизая голубонька село облетіла.
2) Обсыпаться. Щось її (грушу) трусить: вже грушки обсипались і лисця облетіло.
Обшарпатися, -паюся, -єшся, гл. Оборваться, обноситься.
Перешалювати, -люю, -єш, гл.
1) Перекрыть вновь шелевкой.
2) Поставить изъ шелевокъ перегородку.
Плись меж. = плюсь 1. У воду тільки плись, як раз пішло на дно. А лебідь плись на дно.
2) Выражаетъ быстрое паденіе. Із моці вибився, сердешний на бік плись.
Примощувати, -щую, -єш, сов. в. примостити, -мощу, -стиш, гл. Прилаживать, приладить; приставить — напр. доску, чтобы увеличить ширину.
Тирити, -рю, -риш, гл.
1) Совать, всучить. В'ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки.
2) Волочить, тащить. Вовк овечку тирить.
