Веретенце, веретінце, -ця, с.
1) Ум. отъ веретено.
2) мн. Раст. Equisetum arvense.
Дячо́к, -чка́, м. Дьячокъ. А ти, дячку учений, над школами вибраний, скажи мені, дячку, що то єсть їден?
Зневага, -ги, ж. Неуваженіе, пренебрежете, непочтеніе. Побачив Турн собі зневагу: не мед дають тут пить, а брагу. зневагу дати. Оказать неуваженіе. Дали зневагу матері.
На́па́сть, -сти, ж. 1) Напасть, придирка. Хто хоче напасти, най того Бог поб'є. 2) Бѣда, несчастіе. Чи довго жити у сій напасті? Що Бог дасть, то не напасть. 3) Штрафъ, пеня. Мені оце присудив мировий платити 40 р. напасти. 4) напасть натяга́ти на ко́го. Взводить напраслину. Напасть натягає на мене. 5) до напасти. Пропасть, много. Курей тут до напасти.
Насушувати, -шую, -єш, сов. в. насуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Насушивать, насушить. Ми сухарів насушим.
Пристояти, -того, -їш, гл. Постоять, ожидая. Я пристояв, а він минув мене. Трохи пристояв, поки він вийшов.
Прожити Cм. проживати.
Скавучати, -чу, -чи́ш, гл. Визжать (о собакѣ).
Скороход, -да, скорохо́дець, -дця, м. Скороходъ. Літа мої біжать, як скороходець. Чоботи-скороходи.
Шарконути, -ну, -неш, гл. Рѣзнуть косой. Як би гуртом забрали коси та шарконули всю кропиву.
