Банно нар. Грустно, тоскливо, жаль чего. Ні за чим мені так не банно, як за моєю кресанею.
Бунчук, -ка, м.
1) Одинъ изъ знаковъ гетманскаго достоинства: древко съ металлическимъ яблокомъ на концѣ, подъ которымъ свѣшивался лошадиный хвостъ. Козаки добре зробили: бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. бунчуком, бунчука стояти. Стоять вертикально? Ого, напрутив! так бунчуком (бунчука) і стоїть.
Вигонити, -ню, -ниш, гл. = виганяти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Скот вигонила із города.
Главиця, -ці, ж. Голова. Ой лишила я віночок з главиці. Ум. главка, главичка.
Грі́ти, -грі́ю, -єш, гл. 1) Грѣть, нагрѣвать, согрѣвать. Піч топлю, руки грію. Чужий кожух не гріє. Ой. місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в Бога хліб їси. Окропи гріть. Гріти самова́рь. Ставить самоваръ. Пятигорск. окр. 2) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. 3) — покло́ни. Бить съ усердіемъ поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. 4) — чупри́ну. Потѣть отъ усилій, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогрѣть змѣю на груди, приласкать неблагодарнаго. 5) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду въ комъ. Нехай радіє, поки надію серце гріє.
Допива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. допи́ти, -п'ю́, -п'є́ш, гл. 1) Допивать, допить. Не допивай, не доливай, — не будеш п'яний. Чом ви.... пива не допиваєте? 2) Пить сколько хочется. Сестро ж моя, сестро, перепеличенько, чого ізмарніло білеє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала, чи темної нічки та й не досипляла? Сама не ззість і не доп'є, — його нагодує.
Дрімни́ці, -ни́ць, ж. мн. = дрімки, дрімливиці. А соньки в головоньки, а дрімниці в очиці.
Його, йому мѣст., родит. и дат. пад. отъ він.
Піхотою нар. = піхом. Дозвольте, дядечку, кинути у вас коня у дворі, а я пійду піхотою. Душ з двадцять верхи та чоловіка з півтори сотні піхотою.
Присанабожитися, -жуся, -жишся, гл. Присосѣдиться. меж.
