Бойовисько, -ка, с. = бойовище.
Заду́рювати, -рюю, -єш, сов. в. задури́ти, -рю́, -риш, гл. Забивать, забить голову, притупить умственныя способности. Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла. Чоловік дурний, бо (жінка) задурила.
Злучати, -ча́ю, -єш, сов. в. злучити, -чу, -чиш, гл. Соединять, соединить. Лежить мертвий, що-м його любила, не злучили нас, то злучить могила. Що Бог злучив, чоловік нехай не розлучає.
Козуб, -ба, м. Лубочная коробка, лукошко. Коли ти мені муж, то будь мені дуж, а як не гриб, то не лізь у козуб. козубом ста́ти. Замерзнуть, сдѣлаться твердымъ какъ кора (о мокрой одеждѣ). Поки до санок дійшов, (мокрий) підрясник козубом став. Ум. козубець.
Либо́й нар. = либонь.
Лій, ло́ю, м. Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. Ні се лій, ні се масло. Шкода й лою на лемішку.
Оброчник, -ка, м. Давшій обѣтъ сдѣлать что либо во искупленіе грѣха. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою... Хвалити Бога, задержались іще в нас монастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк з'оброкувати.
Решітка, -ки, ж. 1) Рѣшетка. 2) Родъ орнамента въ украшеніяхъ деревянныхъ гуцульскихъ издѣлій (гладкой проволокой, втискиваемой въ дерево): ломаныя линіи, различно пересѣкающіяся и образующая ромбоидальныя клѣтки. 3) Подобный предыдущему орнаментъ при раскраскѣ гончарной посуды. 4) Родъ вышивки. 5) Снарядъ для coбиранія черники: родъ совка съ плоскимъ дномъ, наружный край котораго оканчивается зубьями гребня; части: дно — гребінь, бока — обруч, ручка — фіст. 6) Собств. Решотка. Родъ полки подъ шерстобитнымь луком, на которой лежитъ разбиваемая шерсть. Седневъ, Ум. решіточка.
Сторчувати, -чую, -єш, гл. = сторчити. Погано вона (машина) скибами бере, бо сторчує.
Теліпання, -ня, с. Болтаніе, качаніе.
