Ведмедяка, -ки, м. Большой медвѣдь.
Гниличитися, -чуся, -чишся, гл. О грушахъ: немного загниваться.
Дму́чка, -ки, ж. Скопленіе вѣтровъ въ животѣ запоръ.
Іматися, іма́юся, -єшся, сов. в. іми́тися, іму́ся, іме́шся, гл.
1) Ловиться; держаться; браться. Імайся, рибко, велика й маленька. Мокрого поліна вогонь не йметься. Хотіли го спалити, але огень не ймавсі тіла. Куля го ся не імат.
2) То-же, что и займатися, заня́тися, — загораться, загорѣться. Тот му верг у полу вогня три рази, тот відтам пустився іти, вітер як подув, імилося на нім шматя, сірак і не доніс домів, згорів.
Кульбачити, -ба́чу, -чиш, гл. Сѣдлать. Кульбач, хлопче, коня собі.
Ну 1), меж. Ну, їсть! нівроку! та ну бо кажіть! Да говорите же!
2) Передъ глаголомъ неопр. накл. употребляется въ смыслѣ: началъ, давай. А прокинувся він... і гуком його в хаті аж сохи движать! Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом.
3) = но 2. (Послѣ глагола въ повелит. накл.): А вийдіть-ну сюди, дядьку Трохиме, ходіть-ну з нами.
Побережжя, -жя, с. Побережье, прибрежье; понизовье. Повій, повій, вітроньку, з побережжя в Литвоньку. На побережжі пасуть. Ум. побережжячко.
Поцідити, -джу́, -диш, гл. Процѣдить (во множествѣ).
Сповивач, -ча, м. Свивальникъ. Ум. сповивачик.
Шаткувати, -ку́ю, -єш, гл. Рѣзать (капусту, траву, табакъ и пр.), шинковать, рубить, крошить. Дівчинонька кропиву шаткує, а за нею дитина рачкує. Вдірали січену капусту, шатковану і огірки. Народ пам'ятає, як шаткував своїх заклятих ворогів.
