Бурлачити, -чу, -чиш, гл. = бурлакувати 1.
Жовто́к, -тка́, м. Желтокъ. Жовте, як жовток.
Заї́здити 2, -джу, -диш, гл. Заѣздить, изнурить ѣздой. Заїздив коника, заїздив другого... Скажи, серце, правду, чи що буде з того.
Зробити, -блю́, -биш, гл. 1) Сдѣлать, произвести. Зроби, милий, золоті удила, щоб я твого коня до води водила. Гуси зробили великий крик. — своїм богом. По своему. Не куди й дів ті гроші, а купив дзвін; та вже й тим скривдив громаду, що зробив своїм богом. 2) Повредить кому колдовствомъ. Чоловік з голоду сохне, а дурні брешуть, що це йому зроблено. 3) — волю кому, чию. Исполнить чье желаніе. Ой чумаченьки, ой ви молоденькі, зробіть мою волю. 4) — ла́ску. Сдѣлать одолженіе. Велику ласку лині зроби, послухай. 5) — собі смерть. Наложить на себя руки. Ах волю сими собі смерть зробити, як в багацтві з нелюбом жити.
Панянство, -ва, с. Дѣвство, дѣвственность. Ой вже мов панянство загине. (Маруся) вже з панянства вистав, до старих людей пристає.
Перепонка, -ки, ж. Косая планка, прибитая къ воротамъ.
Прошкодитися, -джуся, -дишся, гл. Провиниться. Прошкодиться в чім небудь, сором між людьми; або кари злякається, от і дасть дропака в Січ.
Стовма нар. Стоймя.
Фолюш, -ша, м., также и во мн. ч.: фо́люші. = хвалюші = валюша.
Хворовитий, -а, -е. Болѣзненный.
