Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мовчун

Мовчу́н, -на, м. Молчальникъ, неразговорчивый человѣкъ. Левиц. І. 138.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 438.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОВЧУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОВЧУН"
Багнявий, багняний, -а, -е. = багнистий. Желех.
Вісьмака, -ки, ж. Восьмерка (въ картахъ). КС. 1887. VI. 469.
Мурма́ньчий, -а, -е. = муравиний. Вх. Уг. 253. Мурманьча громадка. = мурашник. Вх. Уг. 253.
Намота́ти Cм. намотувати.
Підлоґоння, -ня, с. Подхвостникъ при сѣдлѣ. Мнж. 189.
Пільський, -а, -е. Полевой. Вх. Зн. 49.
Посвящення, -ня, с. = посвячіння. Кв.
Росколивати, -ва́ю, -єш, гл. Расколебать, расшатать.
Садиба, -би, ж. Усадьба. О. 1862. VI, 95. Не було ні садиби, ні кроку землі. МВ. ІІ. 33.
Шибнути, -бну́, -не́ш, гл. Однокр. в. отъ шибати. Бросить, ударить. П'яному зараз шибне у думку. О. 1862. І. 72.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОВЧУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.