Вівтарик, -ка, м. Ум. отъ вівтарь.

Злоба, -би, ж. Злоба. К. Іов. 12. Чернеча злоба до гроба. Ном. № 202. У жінки злоба така люта. Міусск. окр. злобу́ взя́ти на ко́го. Озлобиться.

Зносити, -шу, -сиш, сов. в. знести, -су, -сеш, гл. 1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51. 2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169. 3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546. 4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. І. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28. 5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. І. 45. 6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208. 7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107. 9) зносити мислі, зносити мислям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246. 10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіевск. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. ІІ. 208. 11) охо́та зносе. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Камен. у.

На́га, -ги, ж. Позоръ, стыдъ. Не сором і не нага, що тебе сусіди не люблять? Волынск. г. Слов. Д. Эварн.

Налютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Напаять. 2) = налютуватися.  

Обманювати, -нюю, -єш, сов. в. обманити, -ню́, -ниш, гл. Обманывать, обмануть. Оттак наші сіромахи жидів обманюють: виніс сім мішків із погріба глини та шажка й луп! Ном. № 10595. Наталка обманювала вас, коли казала, що ви їй не рівня. Котл. Н. П. 355.

Пікувати, -ку́ю, -єш, гл. Встрѣчено въ думѣ объ Алексѣѣ Поповичѣ въ знач.: губить. Ал. Поповичъ говоритъ: Нехай я буду у Чорному морю головою дарувати, ніж маю я не по вині усе військо пікувати. АД. І. 183.

Покинутися, -нуся, -нешся, гл. Отстать (отъ стада), идя за кѣмъ ненамѣренно остаться. О, я тебе не покинуся. Вражий баран і не покинеться. Литин. у.

Садитися, -джу́ся, -дишся, гл. Сажаться, быть сажаему. Картопля садиться, а мак сіється.

Стаганювати, -нюю, -єш, гл. Снимать висящій надъ огнемъ на треножникѣ котелокъ со сваренной пищей. Уже час стаганювати казанок, а то сало вбіжить та й пшоно вже роскипілося. Волч. у. (Лобод.).