Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мовчущий

Мовчу́щий, -а, -е. = мовчазний. Мовчущий був такий, тільки зо мною... розмовляє. Г. Барв. 355. Мовчущі як земля. МВ. (О. 1862. І. 98).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 438.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОВЧУЩИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОВЧУЩИЙ"
Байдикувати, -ку́ю, -єш, гл. Ничего не дѣлать, баклушничать. АД. І. 152. Він нічого не робив, тільки байдикував. Волын. г. Байдикують собі дома при батьку; звісно, ні косить, ні жать не підуть. Драг. 146.
Вертій, -тія, м. = веретільник 1. Вх. Пч. II. 16.
Досини́ти, -ся. Cм. досинювати, -ся.
Заклю́нути, -ся. Cм. закльовувати, -ся.
Катеришциця, -ці, ж. Шарманщица.
Підгибати, -баю, -єш, гл. Стащить. Він у дядька підгибав кожух. Харьк. у.
Помісто, -та, с. = помістя. Лохв. у.
Розборсати, -саю, -єш, гл. Распутать. Розборсати верівку, мотузок, коли їм що зав'язано. Черк. у.
Розвернути, -ся. Cм. розвертати, -ся.
Світом нар. На разевѣтѣ. Левиц. І. 31. Ой заболіла голівонька світом. Грин. III. 628.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОВЧУЩИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.