Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мовляти

Мовля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Говорить, молвить. Чи се ж тобі гнівитися на Бога, і до його такі слова мовляти? К. Іов. Дидоні низько в ноги впали, а вставиш, їй мовляли так. Котл. Ен. І. 16.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 437.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОВЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОВЛЯТИ"
Багачня, -ні, м. = багатиня. Пирят. у. Слов. Д. Эварн.
Відборонити, -ся. Cм. відбороняти, -ся.
Горо́жа, -жі, ж. Ограда, огорожа. Грин. ІІІ. 131.
Жабуні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = жабоніти.
Ігуменя, -ні, ж. Игуменья.
Нагремі́тися, -млю́ся, -ми́шся, гл. Нагремѣться. Настучиться, нагремиться, дрібен дощик зійде. Чуб. V. 144.
Перхнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Побѣжать. Де та сила візьметься, — знов перхну так, що аж залускотить. МВ. (КС. 1902. X. 151.) 2) Набѣжатъ, наѣхать многимъ. Та й справді перхнуло до нас гостей, — як на погориджу. МВ. (О. 1862. III. 40).
Подружниця, -ці, ж. Подруга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця. МВ. ІІ. 82. Ти мені не щира подружниця. МВ. ІІ. 103.
Тисячоголовий, -а, -е. Имѣющій тысячу шовъ. Шейк.
Шляхетство, -ва, с. 1) Дворянство. 2) соб. Дворяне. Та слухали, як шляхетство навісне гукає. Шевч. 130.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОВЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.