Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

могоричник

Могори́чник, -ка, м. Свидѣтель сдѣлки, получающій отъ обѣихъ договаривающихся сторонъ угощеніе и потомъ, въ случаѣ недоразумѣній, судья между ними.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 438.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОГОРИЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОГОРИЧНИК"
Безсуд, -ду, м. = безсуддя. Столітній безсуд і тяжке насильство. К. Дз. 51.
Бузьочок, -чка, м. 1) Ум. отъ бузьок. 2) мн. Раст. Erodium cicutarium. Вх. Пч. І. 10.
Гвоздички, -чків, м. мн. раст.: a) Tagetes patula L. Мил. М. 75. б) — польові. Dianthus Casthusianirum L. ЗЮЗО. І. 121.
Залокта́ти, -кчу́, -чеш, гл. = залоптати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Митикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. и пр. = метикувати и пр.
Подожартовуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Дошутиться (о многихъ).
Покалічити, -чу, -чиш, гл. Искалѣчить (многихъ). К. ЧР. 358. А він в кущах ноги покалічив. Рудч. Ск. II. 160.
Прогайльовина, -ни, ж. = прогальовина. Левч. 129.
Трухлявина, -ни, ж. = трухло. Ум. трухлявинка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОГОРИЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.