Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвякати

Дзвя́кати, -каю, -каєш, одн. в. дзвя́кнути, -ну, -неш, гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. МВ. І. 52. 2) Чавкать. Їж бо вже гіга не дзвякай. 3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне. Ном. № 5012.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 378.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВЯКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВЯКАТИ"
Животві́р, -тво́ру, м. Живая природа, все имѣющее жизнь. І тут безодня живо твору, і тут премудрість без кінця. К, XII. 110.
Жлу́кто, -та, с. Родъ кадки, выдолбленной изъ цѣльнаго дерева, какъ улей- безъ дна; служить для бученія бѣлья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. І. 56. Ум. жлу́ктечко.
Лапсердак, лапсердик, -ка, м. Родъ длинной верхней еврейской одежды. Левиц. І.
Лега, -ги, об. Лежебокъ.
Намисти́на, -ни, ж. Одно зерно мониста. Ум. намистинка, намисти́ночка.
Намоло́ти, -мелю́, -леш, гл. Намолоть, смолоть. Нажав, намолотив, намолов. Рудч. Ск. II. 120.
Піднебення, -ня, с. 1) Небо, Palatum durum. Грин. II. 329. Та так учепиться за язик, то за піднебення, що ніякою силою її й не відірвеш. Кв. 2) Сводъ въ печи; также въ гончарной. Cм. сльоси. Вас. 193, 180.
Послушне нар. Покорно. Прошу послушне. Федьк.
Примирити, -ся. Cм. примиряти, -ся.
Шуль I, -ля, м. Родъ игры: бросаютъ палки такъ, чтобы палка однимъ своимъ концемъ подсунулась подъ другую, лежащую на землѣ, палку. КС. 1887. VII. 477.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВЯКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.