Багро, -ра, с. = багор 2.
Зава́бити, -люю, -єш. Cм. заваблювати.
Зара́ння II, нар. = Зарані. Іде милий додому зарання. Ото, Рябко, шануйся, добра своїх панів як ока стережи, зарання спать не квапсь, в солому не біжи. Старі зарання повмірали.
Ли́чити, -чить, гл. безл. 1) Приличествовать, слѣдовать. Підпережись, як личить у поході. 2) Быть къ лицу, идти. Ці бинди їй дуже личать.
Обложити, -жу́, -жиш, гл. 1) = обікласти. Пан обложив біля себе роботників. 2) Уложить (спать). Я обложив її з дітьми, — було це уночі. 3) Обложить, осадить. Ой ні, не татари, — християнська сила, мов хмарами грімучими табор обложила. 4) безл. його обложило. У него распухла шея — при дифтеритѣ, а также при заушницѣ.
Підшальовувати, -вую, -єш, сов. в. підшалювати, -люю, -єш, гл. = підшильовувати, підшилювати.
Победрина, -ни, ж. 1) Горизонтальная перекладина, соединяющая два столба, — часть различныхъ снарядовъ: кросен, поколодви, снувавки, струнки. 2) Въ мельничномъ колесѣ то-же, что и перехрестя.
Тесельчик, -ка, м. Ум. отъ тесля.
Ухи, ухів, мн. Вздохи, оханье. Справляє сердега ухи да охи. Ухибити, блю, биш, гл. 1) Дать промахъ, промахнутися. 2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавши сь (за керосин), або менше взявши. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). 3) Потерять. Ой кого я та й любила, того-м ухибила.
Хитрий, -а, -е. 1) Хитрый. Хитрий, як лисиця.
2) Замысловатый. От де, люде, наша слава, слава України! Без золота, без каменю, без хитрої мови.
3) Скорый, быстрый. Ум. хитренький.
