Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвінок

Дзвіно́к, -нка́, м. 1) Колокольчикъ, звонокъ. Греб. 361. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. МВ. І. 14. 2) мн. Дзвонки́. Раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46. 4) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. Ум. Дзвіно́чок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВІНОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВІНОК"
Забруди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Запачкаться. Заросився, забрудився. Гол. І. 180.
Злобителька, -ки, ж. Недоброжелательница. Волч. у.
Їжачиха, -хи, ж. Ежъ-самка. Лубен. у.
Перестановити Cм. перестановляти.
Плиг II, -гу, м. Прыжокъ. з пли́гу збитися. Сбиться съ толку, спутаться. Еней од страху з плигу збився. Котл. Ен. II. 30.
Подосилати, -ла́ю, -єш, гл. Дослать (во множествѣ).
Полох 2 меж. Выражаетъ испугъ, также удары сердца съ испуга. Серце у мене тільки полох-полох, та й замліло. Г. Барв. 127.
Пухтелик, -ка, м. Пышка. Не все ж їсти пухтелики, треба спекти і житного хліба.
Тор, -ру, м. Слѣдъ, колея. Вх. Уг. 271. Шейк.
Шмалій, -лія, м. 1) = смалій. 2) Холодный, рѣзкій вѣтеръ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВІНОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.