дзвінок
Дзвіно́к, -нка́, м. 1) Колокольчикъ, звонокъ. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. 2) мн. Дзвонки́. Раст. Convolvulus sepium. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. 4) = Дзвенкач. Ум. Дзвіно́чок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 377.
Том 1, ст. 377.