Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвіниця

Дзвіни́ця, -ці, ж. 1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черні в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. Ном. № 13445. 2) = Вежа 3. Гол. І. Объясн. къ рис. 21. О. 1861. XI; Св. 36. Ум. Дзвіни́чка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВІНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВІНИЦЯ"
Барилочко, -ка, с. Ум. отъ барило.
Бридуля, -лі, ж. Безобразная женщина. Вх. Лем. 394.
Зада́внення, -ня, с. Давность, застарѣлость. Желех.
Коренастий и коренатий, -а, -е. Коренастый. Петро укладе Тури, дармо, що Тур такий коренастий. К. ЧР. 169. І в огород загородив козак аж сім дубів високих, старих, коренатих. МВ. ІІІ. 134.
Кременина, -ни, ж. 1) Кусокъ кремня. Котилася кременина. Н. п. 2) Кремнистое мѣсто. Прилетів орел з чорної хмари, убив голубця на кременині. Мет. 107.
Лега, -ги, об. Лежебокъ.
Ли́ста, -ти, ж. = литка. Вх. Лем. 432.
Литви́нка, -ки, ж. 1) Литовская женщина. 2) Бѣлорусска.
Недоречний, -а, -е. Некстати сказанный или сдѣланный, неумѣстный, излишній. К. ПС. 127.
Собі мѣст. дат. пад. отъ себе. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВІНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.