Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвоник

Дзво́ник, -ка, м. 1) = Дзвінок въ 1 знач. Коні помчали, дзвоники задзвеніли. Кв. 2) мн. Дзво́ники. Раст. Колокольчики, Campanula persicifolia, Campanula trachelium, Convolvulus sepium L., Linaria genistaefolia Mill. Cм. Дзвінок, дзвіночок. Ум. Дзво́ничок. Ком. II. 81.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВОНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВОНИК"
Варівно нар. = варівко. Варівно з ним (стережіться, бо то злодій або хоче вас бити). Фр. Пр. 138.
Вірли. Множ. число отъ орел.
Вірувати, -рую, -єш, гл. Вѣровать. Богу молиться, а чорту вірує. Ном. № 1137. Хто в Бога вірує, рятуйте! Котл. Ен. II. 30.
Деклара́ція, -ції, ж. Обьявленіе.
Зворо́т, -ту, м. 1) Поворотъ. А де рубав? — питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворотах, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. Грин. І. 232. 2) Обороть. hа зворо́т. Ha оборотъ. І все робили на зворот: що строїть треба, те ламали. Котл. Ен. IV. 64. 2) Возвращеніе.
Переляментувати, -ту́ю, -єш, гл. Перестать вопить, кричать.
Підхмелитися Cм. підхмелитися.
Стратка, -ки, ж. = страта 1. Волч. у.
Уцюрити, -рю, -риш, гл. Шуточно: сумѣть что либо сдѣлать. Е, цієї пісні ми не вітримо. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Харкіт, -коту, м. Хрипъ, хрипѣніе. (Галиц.). Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВОНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.